Запитання психологу

Добрий день! Чи займається ваш центр діагностикою СДУГ у дорослих? Якщо так, то до якого спеціаліста краще записатися аби отримати експертну оцінку?

Доброго дня! Для того, щоб отримати підтверджений діагноз краще звернутися до медичних установ: пройти обстеження у невролога та психіатра. Там Ви отримаєте заключення та, при потребі, медикаментозну підтримку. Паралельно можно звернутися до психотерапевта або ж працювати після медичного обстеження.

29.04.2020

Доброго дня. Підкажіть будь ласка, як можна пояснити те, що я переймаю інтонацію людей з якими деякий час спілкуюсь, наприклад з колегами. Тобто через деякий час спілкування ( тижні, місяці) з колегою я помічаю, що стала сміятися дуже схоже як вона, я переймаю жести, слова-паразити. Але найбільше мене вразило коли у колеги випав зуб, вона стала шепелявити при розмові і десь на другий-третій день я звернула увагу, що і я теж. Ми працювали в одному кабінеті, сиділи за столом одна навпроти одної. І мені це дуже дошкуляло і заважало. І поки колега не вставила зуба я не могла позбутися оцього шепеляння. Марія.

Доброго дня, Маріє. Коли ми тісно спілкуємось з кимось, то можемо наслідувати звички та способи комунікації цієї людини. Це може відбуватись, коли нам подобається якась людина, вона нам цікава, і ми хотіли б бути такими ж цікавими як і вона. У цей момент відбувається своєрідне злиття з цією людиною.

Таке злиття, орієнтування на інших, перейняття від них звичок є одним з етапів формування ідентичності особистості. У процесі життя, спостерігаючи за іншими і пробуючи робити те, що роблять інші, ми таким чином розширюємо власний набір способів поведінки, урізноманітнюємо його, експериментуємо, утворюємо якісь нові способи на основі побачених.

Якщо ви помічаєте ці спільні деталі і вам стає дискомфортно, це може бути сигналом того, що ви готові шукати власні особливості, які відрізняють вас від інших людей.

Спробуйте придивитись, прислухатись до себе, і знайти не лише спільні з оточуючими особливості, але і ті, що властиві лише вам. Важливо виявити ті способи поведінки, які для вас є комфортними та природними. Ваші особливості, в яких ви відчуваєте себе органічною, самою собою. Це такі особливості, для яких вам не потрібно надмірно старатись, вони ніби йдуть з середини вас.

Якщо ви й надалі відчуватимете труднощі у цій ситуації, ви можете звернутись до спеціалістів нашого Центру на індивідуальну консультацію та більш детально розібратись у тому, що вас непокоїть.

З повагою, Анна Нестерак, підлітковий психолог

28.04.2020

Доброго дня! Мені 14. Я була дуже спокійною протягом першої половини навчального року, але пізніше відбулися зміни, через які я дуже змінилася в характері. Мене можна було розлютити різним словом, сказане з іншою інтонацією. Я почала сваритися з близькими для мене людей, багато сварилася з друзями. Я могла навіть з мамою не говорити 2-3 тижні, не дивлячись на те що ріднішої людини для мене немає. Часто після школи я приходила додому і просто плакала через те що в мене такі зміни в характері. Я боялася що через це яможу залишитися без друзів. Мені складно стримувати все що я думаю, мені хочеться комусь розказати за мої переживання, розказати за свої емоції, але мені дуже складно описати все що знаходиться у мене в голові.
Як мені справлятися з емоціями і не "кидатися" на людей просто так?

Доброго дня. Схоже, ви вступили в складний період підліткових змін. Ви можете переживати бурхливі емоційні реакції, більше конфліктувати із оточуючими вас людьми, зокрема з батьками та іншими старшими людьми, більш гостро реагувати на слова та дії оточуючих людей.

Злість - це реакція нашої психіки на ті ситуації, коли ми не можемо задовольнити важливу для нас потребу, або не можемо задовольнити її тим способом, яким нам хочеться.

Злість, яку ви переживаєте зараз, не є поганою сама по собі, просто потрібно шукати інші способи для її прояву, тому що, судячи з того, про що ви пишете, ті способи, які використовуєте ви (емоційні вибухи або образа), не приносять вам задоволення, а навпаки, створюють дистанцію з іншими людьми, відчуття провини за свої реакції і страх залишитись самій.

Швидше за все, ваші емоційні реакції не з’являються на “порожньому місці”. Для того, щоб краще справлятись з емоційними реакціями та не псувати стосунки з іншими людьми, важливо формувати новий спосіб спілкування з ними. Для того, щоб переживати емоції поруч з іншими людьми та не втрачати з ними контакту, важливо розуміти:
1)На яку зовнішню ситуацію ви емоційно реагуєте? Наприклад, вам може не подобатись, що мама заходить до вас в кімнату, коли ви зайняті своїми справами.
2)Які емоції ви переживаєте при цьому? Можливо, ви злитесь чи лякаєтесь.
3)Задоволення якої важливої для вас потреби при цьому страждає? Можливо, ви відчуваєте себе в небезпеці, або відчуваєте, що ваші кордони порушуються.
4)Чого ви хотіли б в цій ситуації? Наприклад, ви хотіли б, щоб мама дотримувалась ваших особистих границь, не заходила в кімнату без стуку в двері, запитання чи можна увійти.
Якщо ви розумієте свої переживання, потреби, то можете її про це попросити, пояснивши приблизно таким чином: “Мам, коли ти заходиш до мене в кімнату без попередження, я лякаюсь/злюсь, бо це відбувається зненацька, і я відволікаюсь від того, чим займаюсь. Я хочу тебе попросити, щоб ти стукала в двері перед тим, як хочеш зайти, чекала від мене відповіді “Заходь”, і лише тоді заходила”.

Відповіді на ці питання будуть сприяти розширенню вашого розуміння того, що з вами відбувається. А розмова про це з вашими близькими дасть їм розуміння того, як з вами надалі будувати стосунки.

Якщо у вас будуть труднощі з тим, щоб визначати свої емоції, потреби, ситуації, які викликають ті, чи інші конфліктні ситуації, або ж є потреба поділитись своїми переживаннями та труднощами у безпечному середовищі, ви можете звернутись до спеціалістів нашого Центру та домовитись про консультацію.

З повагою, Анна Нестерак, підлітковий психолог

28.04.2020

Доброго дня,мені 14 років.І умене деякі проблеми з нервами,і я розумію що вони збільшуються.Найчастіше це проявляється-"коли мене я нервуюсь(злюсь,переживаю,невевнена)одразу ідут сльози.Це здається нормальне,але це постійно,і стримати це неможливо.
І ще я напевно зробила помилку...одного разу я вирішила що не хочу здаватись в очах всіх що слабка,тому я нікому не казала що у мене щось сталось чи я засмучена чогось(я нікому чужому не показувала свої емоції і було нормально,але закрилась я саме від близьких).Спочатку все було добре,але зараз мені від цього важко і вибратись я не можу,через силу намагаюсь навідь найкращій подрузі якось пожалітись ,але важко.
А запитання саме в тому що 1.я незнаю як сказати мамі що у мене на стільки важка ситуація з нервами(я казала ,але не можу це передати так що б вона зрозуміла як це важливо)
2.Як краще вийти з стану "замкнутосі" і чи взагалі потрібно.
Дякую,буду вдячна якщо допоможите

Доброго дня.

1) Підвищена емоційність, загалом, нормальна для Вашого віку. Але, схоже на те, що у Вас накопичилось досить багато переживань, якими Ви не можете ні з ким поділитись. Це може ускладнювати Вашу здатність справлятись зі стресовими ситуаціями, і в такому випадку бурхливу емоційну реакцію можуть викликати навіть буденні ситуації.

Коли Ви розповідаєте мамі про свій стан, можливо, вона не розуміє, як Вам допомогти. У такому випадку бажано їй пояснити, чого б Ви від неї хотіли. Можливо, Вам хочеться, щоб вона обійняла Вас, чи просто посиділа поруч, сказала слова підтримки… Тут Вам потрібно зрозуміти, чого б хотіли від неї Ви.

2) Можливо, у Вас був негативний досвід, коли Ви комусь розповідали про свої переживання чи труднощі, а Вам не вірили, чи говорили, що це не важливо, можливо, критикували. Цей момент залишається незрозумілим. Проте, з якоїсь причини, у Вас залишилось переконання, що не потрібно розповідати про свої труднощі та переживання близьким.

Чи варто виходити зі стану замкненості? На мою думку — варто. Емоційна підтримка близьких є важливою для регуляції власного емоційного стану. Говорити про свої проблеми, труднощі та переживання - не означає бути слабкою. Навпаки, коли ми ділимось цими деталями з людьми, яким довіряємо, а вони підтримують нас, то після цього з’являється полегшення, більша впевненість в собі, відчуття підтримки та безпеки.

Якщо Ви не можете поки самостійно розібратись з цією ситуацією — варто звернутись до психолога за допомогою у визначенні Вашого стану, знаходження способів його регуляції та пошуку шляхів налагодження довіри до близьких людей. Оскільки Ви неповнолітня, то звернення до психолога повинне йти від Ваших батьків. Ви можете обрати психолога на нашому сайті, а батьки - зв’язатись зі спеціалістом та домовитись про зустріч. У зв’язку з карантином, спеціалісти нашого Центру проводять онлайн-консультації. Спільна робота Вас, батьків та психолога може допомогти налагодити контакт між вами.

З повагою, підлітковий психолог Анна Нестерак.

13.04.2020

Доброго вечора! Славік 28 років. Кохаю жінку в якої двоє дітей. Уже 5 років тривають стосунки. За ці роки я дуже часто чув, такі речі, що вона буде спілкуватися з іншим, що вона знайде іншого. Мені здається, що вона мною маніпулює. Що робити?

Доброго дня, Славік.

З Вашої розповіді я зрозуміла, що Вам боляче чути від коханої жінки слова про вибір іншого чоловіка. Допускаю, що ці слова сказані під час конфліктних ситуацій і, ймовірно, коли Ваша обранниця відчуває безсилля бути почутою або поміченою...

Тоді у мене виникать такі питання:
В чому її незадоволення, коли ці слова промовляються?
Що вона насправді потребує від Вас?
Про що саме Вам не вдається домовитися?
Що у цих фразах чуєте Ви, наприклад: ти мене не достойний, я не хочу бути з тобою... ? Яким Ви себе тоді почуваєте? Яка Ваша звичайна поведінка після таких слів?

Оскільки Ваші стосунки вже тривають 5 років та продовжуються, схоже на те, що це звичний спосіб залякування для звернення уваги на щось важливе для неї. Ніби у Вашій парі доводиться користуватися крайніми аргументами і немає можливості почути та зрозуміти один одного.

У більшості випадках це свідчить про втрату близькості та неможливості збудувати довірливі стосунки. Тому, для початку, спробуйте відкритися та пояснити партнерші, що Вам боляче таке чути, що Ви просите більше поваги до себе та готові у спокійній атмосфері обговорити претензії дружини. Важливо, щоб не дивлячись на біль, які приносять ці слова, Ви могли побачити і те, що до дій обранниця не переходить вже 5 років. Отже, просто чогось сильно потребує, а чи можете Ви їй це дати будете зрозуміліше після прямого спілкування.

Для налагодження діалога та відновлення близькості рекомендую звернутися по фахівців Нашого центру Магеровської Ольги або Савчук Марини, які працюють з парами.

13.04.2020

Додати запитання