Запитання психологу

Доброго дня. Мені 21 рік, зараз навчаюся на 4 курсі медичного університету, але маю таку проблему як панічні атаки під час пар. Якщо я нічого не вчила на пару, то відчуваю тіки незначне занепокоєння, але якщо я вчила матеріал мене переповнює страх і я не можу відповісти на жодне запитання. Все розпочалося ще на 1 курсі під час екзамену, коли я самостійно хотіла скласти предмет з якого всі платили, але викладачка принижувала мої знання. З 2 курсу хвилювання були тільки під час екзаменів, заліків та підсумкових робіт. З 3 курсу мені стало важко відповідати на парах та виступати перед аудиторією. Я просто не могла згадати нічого з того, що вчила, після пари і до пари все чудово пам'ятала. Зараз взагалі не можу відповідати, боюся навіть бути присутньою на парі. Коли розпочинається пара з'являється задишка, пітнію, мене всю трусить, холонуть кінцівки, страшенно нудить та болі в грудній клітці. На останній парі знудило. Як тільки сідаю вчити матеріал або тільки подумаю про пари/підготовку до пар відразу відчуваю тривогу. З 3 курсу маю нав'язливу ідею забрати документи, але крім медицини більше ніде себе не бачу. Порадьте, будь ласка, що робити? Як покращити мій стан?

Доброго дня.

У Вашому випадку рекомендую звернутися за консультацію до психотерапевта. Схоже на те, що стресова ситуація на екзамені могла сприйматися як небезпечна або запустити давню травматичну ситуацію пов'язану з переживанням сорому при інших людях, яка поки не усвідомлюється, та, схоже, відбулася фіксація. І тепер кожен раз ситуація публічного виступу стає тригером, що викликає відчуття ірраціонального страху. Тобто реакція сильніша ніж контекст події.

Полегшити симптоми можна за допомогою спеціальних технік за кілька консультацій. А через те, що складнощі тривають кілька років, для кардинальної зміни ситуації буде потрібна тривала психотерапія, що допоможе змінити ставлення до себе, віднайти свої істинні цінності та пропрацювати травматичний досвід. Якщо не звертатися за допомогою з роками переживання страху в схожих ситуаціях може тільки підсилюватися, що може призвести до уникання всіх ситуацій, пов"язаних з соціальною взаємодією. Дуже шкода, якщо такі труднощі будуть заважати Вам реалізувати свої плани щодо медичної кар'єри.

З повагою, психотерапевт Магеровська Ольга

05.02.2021

Доброго дня хотіла б взнати таблетки есцитам від чого вони є... І якщо їх приймають.... Хвороба страшна чи виліковна

Доброго дня!

Психологи не назначають медичні препарати, відповідно і не надають консультацій стосовно їх прийому. Медикаменти мають право призначати лікарі, в даному випадку невролог чи психіатр.
Вам краще звернутись за консультацією та роз'яснення до того, хто призначив ці медикаменти.

З повагою, Віта Ковальчук - психолог

25.01.2021

Доброго дня ,стали жити разом з хлопцем і він став менше телефонувати ,хоть до того коли ми були на відстані він телефонував завжди і могли говорити годину і навіть більше ,а зараз говорить що багато роботи ніколи сидіти на телефоні максимум можем 2 мин поговорити.Чи можете допомогти що це може бути чому він помінявся чи це я накручую себе

Доброго дня.

Зменшення тривалості розмов телефоном може бути нормальним явищем у випадку початку спільного проживання, а також при тривалих стосунках. Стосунки характеризуються процесами зближення і віддалення партнерів один від одного. Якщо ви стали ближчими фізично, то, можливо, необхідність розмовляти телефоном часто та багато відпала. Адже ви можете спілкуватись наживо.

Насправді, причин таких змін може бути декілька, описаної вами ситуації недостатньо для того, щоб точно відповісти. Підвищення тривоги у даній ситуації може бути викликане вашою чутливістю до збільшення дистанції.

Чи є у вас загалом відчуття, що ви віддаляєтеся, страх розійтись, чи ці переживання з'явились лише зараз? Можливо, це загалом спосіб ставитись до стосунків та внутрішній страх бути відкинутою чи покинутою. Особливо, якщо є такий попередній досвід. Це може бути наслідком отримання негативного досвіду у минулих стосунках та гострою реакцією на віддаленість у ваших актуальних стосунках.

Потрібно розглядати ще й те, чи змінились стосунки загалом? Чи достатньо вам уваги від хлопця у моменти, коли ви разом? Помічене вами віддалення стосується лише телефонних дзвінків, чи і безпосереднього спілкування з хлопцем?

Якщо хлопець проявляє менше уваги загалом, можна розповісти про свої почуття і бажання більше взаємодіяти, запропонувати йому певні варіанти спільного часопроведення, що можна зробити, щоб ви відчували близькість.

Якщо це віддалення стосується лише телефонних дзвінків, а в інші моменти ви відчуваєте близькість, то, можливо, це природній процес, який забезпечує можливість бути разом вдома, при безпосередньому спілкуванні, і одночасно мати можливість спілкуватись з іншими людьми, займатись роботою, хобі тощо.
Чим ви займаєтеся, коли хлопець на роботі? Можливо, потрібно адаптуватись до того, що певний час, який ви раніше використовували для спілкування, тепер можна наповнити якимись іншими важливими для вас справами.

Якщо у вас залишились запитання, ви можете звернутись до членів нашого Центру на індивідуальну консультацію, щоб більш детально розібратись з вашою ситуацією.

З повагою, Анна Нестерак - психолог, гештальт-консультант

25.01.2021

Доброго дня! Сину 4 роки. Після народження сестрички дуже змінився, а саме розпочалися нав'язливі стани: часто миє руки, каже що вини ліпкі, трогав геніталії свої (але це пройшло), тепер почав часто ходити в туалет (каже що хоче пісяти). Це все триває уже 9 місяців. Відвідує садок 3 місяці, в обід не спить (подобається садок, але спати не любить). Ми живемо в приватному секторі спілкування з дітьми крім садка немає. Допоможіть , будь-ласка, бо дитина дуже розумна, але ці стани не дають йому рухатись в перед і розвиватися, просто нормально жити?

Доброго дня! Мене звати Віта Ковальчук, я дитячий психолог, психотерапевт.

Вам варто звернутися за додатковим медичним обстеженням до невропатолога або дитячого психіатра. При необхідності, вони назначать медикаментезне лікування.

Паралельно рекомендуємо звернутися до дитячого психолога та працювати з ним.

23.01.2021

Доброго дня.
Мені 17 років та я не знаю що робити з почуттям до своєї вчительки. Я дівчина і вона жінка 45 років. Вона сторонеться мене після моїх спроб з нею наблизитися. Це почуття до неї відрізняється від будь-яких інших. Це щось...що не дає жити. Я лише думаю про неї. Можливо це почуття, як до мами. Моя мати померла п'ять років тому, та вона подіббна на мою маму. Скажіть будь ласка, що робити? Я би мала забути..та не можу.

Доброго дня.

З Вашого звернення не дуже зрозуміло про які саме почуття до вчительки йде мова. Це більше схоже на прихильність чи на закоханість? Як саме Вам хотілося зближатися? Про що саме Ваш емоційний голод? І у випадку знайти надійну материнську фігуру, яку Ви вратили, і у випадку закоханості, Ваші почуття нормальні.

Читаючи складається враження, що Вас лякає сам факт таких сильних переживань і хочеться їх зразу позбутися. Але природа людських почуттів така, що як сильніше ми хочемо їх сховати, тим сильніше вони намагаються вирватися на волю і бути пережитими.

У Вашому віці цілком нормально плутатися у природі почуттів та фантазувати про об'єкт своєї симпатії чи то протилежної, чи то одної статі. Чи є Вам з ким поділитися своїми переживаннями без страху бути засудженою? Розмовляючи ми переживаємо і усвідомлюємо свій досвід. Якщо Вам важко зрозуміти природу своїх почуттів, можливо Вам буде легше спробувати усвідомити чого саме хочеться отримати від вчителькі: щоб помітила, спитала "як ти" і обійняла, як колись мама ? І тоді Ви відчуєте себе знову маленькою і захищеною? Чи доторкнулася і сказала "я запрошую тебе на побачення"?

В будь-якому випадку в особі психолога/психотерапевта Ви зможете спробувати віднайти людину, яка зрозуміє і прийме Ваші переживання і спробує допомогти зрозуміти вони про маму чи про закоханість.

З повагою, психотерапевт , психолог-сексолог Ольга ф Магеровська

23.01.2021