Запитання психологу

Доброго дня, мені 16. Я зустрічаюсь з хлопцем вже 2 роки. Ніби все у нас добре, але останнім часом я все частіше починаю думати про розтавання. Я заплуталася що робити одна моя сторона хоче бути з ним, але інша хоче чогось нового. Я стомилася від стосунків, але боюся що я буду картати себе і жаліти про свій вчинок. Мої почуття. ніби перегоріли, але він дійсно любить мене і я боюсь ранити його.

Доброго дня.

Оскільки Ви описали ситуацію досить стисло, не вистачає інформації про Ваші стосунки для того, щоб врахувати більше факторів. У відповіді орієнтуюсь на те, що Ви пишете про нестачу новизни у цих стосунках. Стосовно Вашої ситуації у мене виникає два напрямки думок.

1)Стосунки мають властивість з часом трансформуватись. Так само як і ми самі можемо досить інтенсивно змінюватись у цих стосунках. З часом зникає це відчуття новизни та захопленості, інтенсивності почуттів та емоцій. Стосунки переходять на інший рівень, там може з’являтись близькість нового рівня, і вона може бути не такою захопливою, як у період знайомства і активного пізнання один одного. Вона може бути більш стійкою та надійною.

Виникають питання: Чи є можливість створювати новизну в межах Ваших стосунків? Чи намагаєтесь Ви з хлопцем пізнати один одного на іншому, більш глибокому рівні? Чи організовуєте спільно цікаві для Вас обох заняття? Чи пробуєте щось нове разом? Чи помічаєте власні зміни та зміни в партнері за останні декілька років, чи ділитесь цими спостереженнями один з одним?

2) Часом перебування у стосунках звужує наш інтерес до світу, і цей інтерес в більшому обсязі скеровується на партнера та стосунки з ним. Людина має багато потреб, які постійно змінюють одна одну, і нереально задовольнити їх з однією людиною у рамках одних стосунків. Крім партнера нам можуть бути потрібними батьки, друзі, колеги, однолітки, старші та менші… Чим більшим є це різноманіття стосунків, тим більше граней себе ми можемо відкрити для себе. Не лише спілкування та міжособистісна взаємодія, але і реалізація власного потенціалу.
Якщо Ви відчуваєте це звуження уваги лише в романтичних стосунках, то може відчуватись цей стан “перегорання”, оскільки немає того різноманіття, яке потрібне для молодої людини.

Виникають питання: Чи в достатньому обсязі Ви задовольняєте свої бажання, інтереси, цікавість поза межами цих стосунків? Чи достатньо Вам спілкування з Вашими друзями, батьками, однокласниками...? Чи є у Вас час та можливість займатись власними інтересами, хобі? Які у Вас плани на майбутнє? Чи є у хлопця можливість займатись своїми справами поза межами Ваших стосунків? Чи ділитесь Ви своїми думками, переживаннями, новим досвідом, який отримуєте поза Вашими стосунками?

Якщо у Вас залишились запитання, Ви можете задати його членам нашого Центру, або звернутись на індивідуальну консультацію до наших спеціалістів.

З повагою, Анна Нестерак - психолог, гештальт-терапевт

24.02.2021

Добрый день моя дочь берет кредиты и не отдаёт их постоянно врет. Когда о долгах узнаем мы с мужем то оплачиваем их. Я боюсь что ей самой с этим не справится. Подскажите пожалуйста к кому ей обратится за помощью.

Доброго дня.

Чи визнає свої складнощі з кредитами Ваша донька? Чому Ви цікавитеся про допомогу, а не вона сама? Чому Ви приймаєте рішення віддавати за неї ці кошти?

Рекомендую сімейну консультацію, адже, судячи з написаного, це не тільки її проблема, а система сімейної взаємодії.

З сім'ями працюють Ольга Магеровська та Марина Савчук.

З повагою, психотерапев Ольга Магеровська

15.02.2021

Доброго дня!
Як навчитись проявляти агресію та відстоювати (захищати) свою позицію. Зараз, коли намагаюсь заперечити комусь чи підвищую голос - тут же виникає сором (не зручна посмішка), я відчуваю себе дитиною і не знаю як поводитись далі. Мабуть, це сформовано в дитинстві. Однак, як сьогодні розвинути цей аспект? Можливо є техніки/вправи які можна було б виконувати, або на що варто звернути увагу?

Доброго дня.

Дійсно, часто буває так, що при відстоюванні своєї позиції ми можемо відчувати сором. І справді, це зазвичай формується в дитинстві, коли дитину зупиняють у прояві її агресії, незгоди, злості та інших почуттів. Але в дорослому віці почуття сорому теж необхідне, адже воно несе регуляторну функцію у стосунках. Тобто, соромом ми зупиняємо себе від неадекватного та надмірного вираження агресії, щоб зберегти стосунки зі співбесідником та почуття прийнятності. Просто часом цей сором стає токсичним та надмірним.

Тому можна спробувати врахувати це почуття, яке виникає у вас при вираженні агресії. І надати своїй агресії соціально прийнятну форму (наприклад, коли ви не згідні зі співбесідником, але при цьому поважаєте право кожного на власну думку).
Іноді у ближчих стосунках ви можете, наприклад, говорити, що ці стосунки дуже важливі для вас, але при цьому ви не згідні з конкретними речами і хочете це обговорити.
Також ви можете пояснити комусь із близьких, як зараз важливо вам тренуватися у тому, щоб відстоювати свою позицію, і попросити когось із них, щоб вони підтримали та прийняли вас у цьому.
Також рекомендую звернути увагу на те, чи можливість відстоювати свою позицію у спілкуванні не означає для вас автоматично відштовхування співбесідника як особистості загалом. Тому що якщо це сплутувати, то можна відчувати сильний страх та сором.
Іноді, щоб краще розібратися у ситуації і знайти власні способи проявляти агресію, варто звернутися до психолога чи психотерапевта за допомогою. Ви можете вибрати спеціаліста на нашому сайті.

З повагою, Катерина Меркулова - психолог, гештальт-терапевт

15.02.2021

Навчаюся в університеті, панічно боюся пар. Все було гаразд тіки на 1 курсу, на 2 страх зявлявся тіки на екзаменах, 3 курс покинула бо через страх не могла прийти на пари. Поновилася, 3 курс більш менш добре закінчила, але тепер 4 курс і знову та сама ситуація, страх настільки великий, що не можу навіть підключитися до пари. Страх не у самій парі, а уу відповіді під час неї. Суть проблеми я знаю матеріал, тому що вчила напередодні, але коли мене запитуують голова ніби пустіє і я можу відповідати повну дурницю розуміючи що це дурниця. Болить у грудній клітці, голова ніби в лещатах, паморочиться, нудить, серцебиття, починає трусити ніби від холоду, дуже сильно пітнію. Після того як мене припиняють опитувати знання ніби повертаються і я знову все знаю. Виступів на публіці ніколи не боялася і зараз спокійно можу вийти на сцену(я перевіряла), але відповідати перед викладачем та одногрупниками боюся як вогню. Ще з першого 3 курсу стійка думка покинути універ, тому що я уже на межі, особливо зараз. Знання є, але показати викладачам я їх не можу. Порадьте, будь ласка, що робити у такій ситуації?

Доброго дня.

У Вашому випадку рекомендую звернутися за консультацію до психотерапевта. Схоже на те, що стресова ситуація на екзамені могла переживатися як небезпечна або запустити давню травматичну ситуацію пов'язану з переживанням сорому при інших людях, яка поки не усвідомлюється. Можливо, відбулася фіксація. І тепер кожен публічний виступ стає тригером (або його очікування), що викликає переживання ірраціонального страху. Тобто, реакція сильніша ніж контекст події.

Полегшити симптоми можна за допомогою спеціальних технік протягом кількох консультацій. А через те, що складнощі тривають кілька років для кардинальної зміни ситуації буде потрібна тривала психотерапія, що допоможе змінити ставлення до себе, віднайти свої істинні цінності та потреби. Інколи медикаментозна підтримка теж застосовується, але про доцільність її застосування буде відомо тільки після проходження діагностики.

Якщо не звертатися за допомогою з роками переживання страху в схожих ситуаціях може тільки підсилюватися.

З повагою, психотерапевт Магеровська Ольга

14.02.2021

Доброго дня. Вже як років 20 маю те що опишу нижче. Також те саме має моя мама та моя 12 річна дитина. Періодичність декілька разів на день. Ідентифікувати чи пояснити то важко. Намагаюся бути максимально щиро та ясно.
Опис проблеми:
«Ти живеш у якомусь такому своєму баченні, пам’ятаєш минуле і коректуєш свою поведінку враховуючи минуле. Потім в якийсь момент ти раптом заглядаєш в себе і намагаєшся прочитати , визначити чи зрозуміти що тобою керує , твоїми діями і думками; ти намагаєшся згадати свої бачення які були в тебе та ти ними керувався ще якусь мить назад але згадати не можеш. Ізза того що ти не згадав того як тобі мислити та діяти далі , ти стаєш «пустим», ніби людиною без минулого, яка має знання , має досвід але не знає що робити зараз. Пустота в голові. Ізза пустоти страх, тому що пусто в голові, і так само пусто в справах та в діях, і звичайно пустота в житті. Чому сука така хєрня???????
То виходить так що «щось» забирає в мене ,скажімо так «звичайну течію думок» і заставляє мене думати «як повернутися назад до того часу коли я діяв по своїй волі».

Доброго дня.

Схоже на описання дисоціації.

Дисоціа́ція — психічний процес, який належить до захисних механізмів психіки. В результаті дії цього механізму людина починає сприймати те, що відбувається з нею так, ніби воно відбувається не з нею особисто, а з кимось іншим. Така «дисоційована» позиція захищає від надмірних, тяжких нестерпних емоцій.

Також в описі можна помітити ознаки деперсоналізації.

Деперсоналізація - це стан відчуження від самого себе. Причинами можуть бути психофізіологічні, соціальні захворювання.

Варто пройти діагностику у психіатра для надання пояснення цьому процесу та підбору схеми вживання медикаментів. Правильний та вчасний підбір лікування дозволить почувати Вам себе краще.

З повагою, Магеровська Ольга.

14.02.2021