Запитання психологу

Доброго дня,чи нормально коли одружений чоловік дивиться порно ?

Доброго дня.

Це залежить від кількох факторів. Якщо це псує стосунків у парі, якщо знижує якість сексуального задоволення від партнерського сексу або зовсім його витісняє, виникають нав'язливі думки про перегляд порнопродукції, це основний спосіб отримати задоволення або заспокоїтися тощо - тоді можна розглядати це як вихід за норму. Стоїть питання, яку саме функцію виконує перегляд порно чоловіком. Можливо, це спосіб скинути сексуальну напругу, якщо потреба дружини значно менша при різних сексуальних конституціях. А, можливо, це спосіб справитися самому, замість почати розмовляти з дружиною про незадоволення, що накопичилося в інтимному житті...

Якщо більш детально опишете ситуацію, зможемо написати більш точну відповідь. З  повагою, Магеровська Ольга - психолог-сексолог, психотерапевт

07.05.2021

Я вийша заміж вдруге. Моя повнолітня донька перестала спілкуватись зі мною. 3 роки вже. Що робити?

Доброго дня!
Написати приблизно таке:
"Я готова до розмови з тобою і я готова почути любі твої переживання. Я тебе люблю і я сумую неймовірно за тобою. Мені шкода, що ця ситуація стала між нами, але стосунки між нами, як мами і доньки сталися ще раніше і вони важливі для мене. Я відкрита до розмови і хочу, щоб наші стосунки були близькими. Якщо ти цього не хочеш, це твій вибір. Але я відкрита, знай це".

А ще звернутися до психотерапевта та попрацювати про це.

З повагою, Віта Ковальчук - психотерапевт

30.04.2021

Доброго вечора, я мама 7 річної дівчинки ,живем з чоловіком разом дитина категорично проти аби залишати її з татом, нщо в такій ситуації робити?

Доброго дня.
Вам варто звернутися до дитячого психолога для діагностики та дослідження сімейної ситуації.
Запитання для самостійного аналізу:
Чи було так завжди?
Чи погоджується залишатися з іншими членами родини чи знайомими (бабуся, тьотя, подруга мами)?
Чи спокійно переносить розставання з мамою в школі?
Що саме викликає страх при залишанні вдома з татом? Чим він небезпечний? Прислухайтеся до дитини, не поспішайте говорити: "Нічого страшного", "тож це тато, немає чого боятися" та все в такому плані.
З повагою, дитячий психотерапевт, гештальт-терапевт - Віта Ковальчук

30.04.2021

Добрый день, вопрос психотерапевту
Помогите разобраться. Мне 30 лет, переезд в другой город, начало самостоятельной жизни, хорошая работа, но не складываются отношения в коллективе, началась настоящая травля, он не умеет ничего, не знает, не может нормально общаться(диалект родной местности сильно отличался, приходилось думать, подбирая слова)и тд на протяжении полугода я превратился в загнанного зверька сидящего в кабинете и выходящего на пару минут, потом я стал наблюдать боковым зрением за людьми следить за ними ( как навязчивость)и каждый раз вздрагивать при встрече взглядом, мне кажется что все вокруг люди тоже так считают что я никто, вообщем самооценку мою затоптали, я уволился в декабре, но лечиться начал с июня 2020 еще работая в томже коллективе пол-года, диагноз невротическое тревожное расстройство. После полугода подбора лечения у психиатра, психотерапевта нейролептики 2.5 месяца потом переход на антидепрессант (паксил) не подействовали, посещал психологов, но кроме рассказов про себя ничего не работает, не верю никому, понимаю что сам не смогу выйти из этого состояния, но ни один из врачей так и не сказал какие есть варианты лечения, может какие то методы лечения этого страха, как пережить ту обиду что со мной произошло, один психолог говорит надо на них злиться, они тебе покалечили жмзнь, другой- надо простить . я не знаю что делать дальше а жить с таким тяжело в транспорте не езжу, теперь и работу потерял, на собеседовании страх и тревога, уже и не иду, вообщем в таком состоянии живу почти год, а с декабря уже дома сам без работы и только со своими мыслями. Как вылечится, я ж был нормальным Что делать Спсибо

Доброго дня.

З написаного Вами, роблю висновок, що сталася накладка кількох факторів: наслідки дистресу пов"язані з переїздом, травматична ситуація на роботі та біологічні фактори Вашого психічного розвитку. Не вистачає інформації про доступну спільноту підтримки друзів/близьких та способи самозаспокоєння. Психологів у такій ситуації може бути недостатньо, краще звернутися до психотерапевта з підготовкою у сфері клінічної психології та травми. Психотерапевт допоможе краще зрозуміти що відбувається, підбере стратегію роботи зважаючи на призначення психіатра. Якщо на сьогодні сидите вдома, налаштовуйтеся на довготривалу терапію у стабільному сетінгу. При співпраці психотерапевта та психіатра можна підібрати способи зниження рівня тривоги, покращити адаптацію у соціумі та навчитися створювати комфортніші для себе умови. У нашому центрі можна звернутися до таких фахівців: Лазаренко Ольга та Голоскокова Катерина.

З повагою ,  Магеровська Ольга - психотерапевт

30.04.2021

Добрый вечер. У меня вообще нет сил учиться, да и желания уже нет. Учусь в медицинском, решила еще с 7 класа. Хочу стать патологоанатомом. Сейчас на 4 курсе учусь. Учкба очень нравилась, мне было все интересно: строение нашего организма, как все работает, почему работает, училась с удовольствием и сама искала допольнительную информацию. Сейчас же не могу осилить и пары страниц, нет ни интереса, ни желания учить, только разджражение, потому что в матерталах информации много, но она старая и постояно преподаватели отчитывают, что вот тупицы выучить не могут. Не важно, что за предмет, постоянно говорят как важно знать и уметь спасать жизни больным и лечить их. А я не хочу ни лечить ни спасать жизни. Я просто хочу быть патологоанатомом и никак не контактировать с живыми людьми. Первые 3 курса училась с интересом и удовольствием, все было интересно(пат.физ., патан, анатомия, гистология особенно, та даже фарму учила с иньересом), а сейчас будто переклинило раздражаюсь ужасно, преподаватели относять так, будто мы обезьяны с книгами, ничего в плане знаний не дают, пациенты очень бесят (не хотят общаться, хамят, последний даже прятался в туалете от меня, а он был дан на курацию по истории болезни и тут я тоже достала по первое число, потому что я должна была что-то сделать чтобы убедить его). Единственный предмет который мне понравился за весь 4 курс это суд.мед.(преподаватели тоже не очень "милые", но сам предмет мне был очень интересен). Нет, конечно, есть и хорошие преподаватели которых интересно слушать и они хотят дать какие-то знания, но их единицы и их предмет меня не интересует. Еще очень сложно, потому что до 4 курса, я была одной из лучших и всегда все делала в срок и правильно, а сейчас даже не могу заставить себя прочитать необходимый материал. Очень хочу стать патологоанатомом, но все эти пары просто убивают меня как личность. Не могу заставить себя учиться, но при этом злюсь на себя что не учусь и каждый день плачу. Постоянные угрызения совести через это, чувствую вину перед близкими и стыд, потому не могу ничего сказать, ведь професию выбрала себе сама, когда все отговаривали от этого. Одновременно и хочу забрать документы и покончить с медициной навсегда, и не хочу ничего оставлять ведь уже 4 курс и не вижу себя ни в одной из других професий. Я не знаю, что мне делать. Как с этим справиться? Где найти силы для учебы?

Доброго дня.

З написаного Вами фокусом виділяю такі теми: криза формування професійної ідентичності, депресивні тенденції на фоні виснаження та через неможливість відповідати своїм високим очікуванням та очікуванням авторитетних фігур. Також, можливо, вигорання через високе навантаження в перші роки навчання. Цикл може виглядати отак: велике навантаження навчання, тривога, що не впораюся - ігнорування втоми та сигналів тіла - зниження можливостей засвоювати матеріал, страх, що не тим займаюся - звинувачення себе за недостатньо добрі результати, злість на себе, почуття провини - збільшення почуття провини, сором через критику викладачів та підтвердження "недостатності" своїх старань - збільшення втоми та неможливість звернутися за підтримкою до близьких через сором невідповідності їх очікувань - переживання туги та безсилля через відсутність ресурсів та бажання все покинути. І по новій: ігнорування втоми... Рекомендую звернутися до фахівців нашого центру, щоб дослідити інші аспекти Вашого стану та контексту життя для обрання вдалої стратегії виходу з даної ситуації.  Можна отримати консультацію онлайн. Також, можливо, на цьому етапі доведеться звернутися за медикаментозною підтримкою до невролога або психіатра.

З повагою, Магеровська Ольга - психотерапевт

30.04.2021