Центр психології і психотерапії

Добрий день.
Останній тиждень мене турбують неполадки в стосунках з хлопцем головним чином через те, що ситуація, через яку у нас стався конфлікт дурна і "проста", а вирішити через розмову ми її не змогли, швидше навпаки все погіршилось. Розкажу точніше:
Зараз ми в різних містах через карантин, але до цього моменту я приймала його прояви себе (він високої думки про себе), його поведінку, якщо були якісь спірні моменти, ми про них говорили і до чогось приходили, але от одну ситуацію не виходить вирішити досі і я у відчаї. Цей конфлікт стався 3 тижні тому через те, що він прагнув, щоб я йому допомогла, а я в кінцевому результаті цього не зробила. Але між його прагненням і моїм рішенням було ось що: він висловив своє прагнення не як прохання, не як пропозицію мені, а як вказівку і факт, що я маю зробити. На що я відповіла, щоб він попросив, а не поставив перед фактом. моя умова не була задоволена і після трьох нагадувань, тож я і не допомогла. Я ж навіть не натякала, а прямо казала: "попроси". Після цього ми не спілкувалися днів 10, коли я почула від нього " і взагалі-то я все ще ображений і чекаю вибачень ". Я була вражена, оскільки зовсім не відчувала себе винною, сказала, що є те, що і мене тоді не влаштовувало. Він вперся, що я відмовилась допомогти йому у важливу хвилину, я вперлася, що відмовлятись було ні від чого, бо не було пропозиції. З його погляду пропозиція була зроблена в шуточній формі, яку я сприйняла в штики (це була саме та вказівка), я пояснила що для мене значило "попросити" з надією, що він зрозуміє мене і те, як це випливає на ситуацію. (Розумієте тепер, яка ж дурна сварка?!..) Я розуміла, що йому просто хочеться відчути себе важливим і вибачилась, але не за те, що він хотів, а за ці свої "штики". І ніби це все підійшло до кінця, так, залишилось тільки почути і висновки від нього і все. Але я почула "вибачилась. добре.".... я була зла, яке "добре"?.. і пояснила, що тут варто було, щоб він щось сказав у відповідь і тема закрита. Тоді для мене знову був шок.. він пояснив своє добре так, немов він думав чи пробачити мене і вирішив, що варто.. тут зіграло оця його висока думка про себе. Тобто в результаті я не отримала ні розуміння про "попросити" від нього, а на додачу ще сумніви у своїй цінності і важливості в словах "я думав чи можу тебе вибачити"..
Тоді моє его (чи що там всередині) було задіто і я сказала, що мене вражає, як високо він здіймає свої інтереси над моїми.
Виявляється, він давно вже змирився зі всім і забив, а я все ще щось вигадую і "роздуваю кулю". Я відповіла "так скажи про це, навіщо щось з себе строїти?" Чесно, перечитуючи той діалог зараз, в цих словах я вже не бачу докору і обезцінення своїх дій, але тоді мене це також образило.. в сенсі "роздуваю"? я ж намагаюся зробити так, щоб усі непорозуміння вирішились і ми спокійно продовжили спілкування далі..
Усе закінчилося на його відповіді "я нічого не строїв, я в шоці, жах. " і на моїй "мені нема більше що сказати ".
Так детально я все описала, щоб кожен крок був зрозумілий, щоб було легше проаналізувати ситуацію і направити мене, що робити далі?
Ми знову мовчимо, з'являються вже думки "якщо не може вирішитись така дурня, то що ж буде при справжньому конфлікті , чи треба воно мені, чи не ставить він себе вище за мене, чи хоче взагалі зрозуміти і щось виправити, щоб було добре обом, чи треба мені робити знову перший крок і повертатися ще раз до цієї ситуації, його ж дратує, що я "ще щось вигадую" чи оце так і закінчилося все чи чекати щось від нього?".. Ці думки викликають у мене відчай, ніби я можу щось зробити, але мене стримує його оцінка моїх дій.
Я прошу від вас аналізу ситуації, прошу підказати може з його сторони як це все виглядає, як можна вплинути, що змінити, поради і все що захочете. Нереально вдячна вам за допомогу всім, хто цього потребує, дякую, що можна не мовчати..