Запитання психологу

Доброго вечора.Останнім часом мій стан мене лякає.Втратила віру в усе і всіх.Не вірю, абсолютно нікому.Бувають дні,а останнім часом вони частіше,що не відчуваю смаку до життя.Думки що я нікому не потрібна не покидають.

Доброго дня!

Хоча для детальної відповіді не вистачає інформації, просто хочеться Вас підтримати. Можливо, сталась подія (або декілька), що призвела до такого відчуття недовіри. Або це просто стан, не привязаний до подій.

Я би рекомендувала Вам звернутися до невролога, ендокринолога, щоб виключити медичну складову. А також, звернутися до психолога, щоб більше розібратися в ситуації та допомогти пережити цей непростий час.

З повагою, Віта Ковальчук - психолог, гештальт-терапевт

22.03.2021

Доброго дня. Моєму сину 17 років. Він вперше закохався. Дівчинка виявилась з неповноцінної сім'ї. Батька не має, мати глухоніма ще й легкої поведінки, бабця 70 років . Виховання і вплив на цю дівчинку має більше баба, а мама виконує всі забаганки. Піклується про доньку і внучку теж бабця. Дівчинка безвідповідальна. Взяла з мамою телефон в кредит і не платить. Відразу при першому знайомстві прийшла до мого дому. За три дні приїхала ночувати. Коли я запитала чи батьки не проти і знають, вона сказала що так. Це була брехня. Дівчинка вільно і без сорому поводиться в моєму домі: бере мою косметику, засоби інтимної гігієни, не соромиться взяти з холодильника їсти, не соромиться спати в одному ліжку з сином. Правда спить одягненою, у футбоці і штанях. Запевняють, що сексуалного контакту між ними не має, відвертого одягу не носить. Поведінка між ними більше дитяча: вона годує сина з ложки, він носить її на руках. Вона більше розкована, любить рух, пустощі ( валятися в снігу).Любить носити речі сина. Син спокійніший. Поводять себе на людях без сорому: цілуються, обнімаються, поводять себе визиваюче. Вчитель з училища, де навчається дівчинка відгукується про неї негативно: хамить, не вчиться, на практиці не старається, завдання виконує як небудь, бреше, обманює. Бабця теж негативно. Я сподівалася, що можливо дівчинка заради кохання зміниться, я з чоловіком дуже добе до неї відносилась. Але ночувати в мене заборонила. Правда іноді, вона могла залишитися, бо з іншого села.( Якесь свято, або погані погодні умови). Але нещодавно, я знову зловила на брехні ( місяць тому баба дала гроші,щоб вона оплатила частину кредиту, а вона не оплатила і брехала весь час,що оплачено, хоч я декілька разів перепитувала ). Тому, для мене це була остання крапля і я її зненавиділа. Сказала про цей обман синові. Спробувала пояснити, що стосунки які починаються з брехні і людина не міняється а продовжує обманювати, не принесуть нічого хорошого. Не хочу хвалитися, але мій син насправді дуже красивий: 183 см росту, кучеряве темне волосся, чорні брови, голубі очі 72 кг ваги ( сестра завжди захоплюється і каже що йому лише на подіум). Не буду брехати, але дівчинка теж симпатична. Навела факти що є багато причин через які він мусить її залишити і як би не було важко, але перестраждати і постаратися забути, адже :( глухонімі батьки - велика ймовірність глухонімих дітей, внуків. Мати легкої поведінки - велика ймовірність того, що дочка рано чи пізно теж стане на цю стежку, ( просто там ще є бабця, яка контролює цю ситуацію, але бабці 70 років). Постійна брехня, безвідповідальність- приведуть до негативних наслідків. На що син сказав, що не залишить її. Я скинула дівчинці на вайбер докази з банку, про те що оплата минулого місяця не поступала і звинуватила в черговій брехні. ( До цього часу, я старалася з нею говорити, пояснювати, обнімала її, купила чобітки, шубку, сподівалась, що вона побачить моє відношення і теплоту, оцінить те,що чоловік неодноразово вечером відвозив її до дому машиною, буде старатися змінитись) , але я помилилась. Син дуже закохався в неї, проханями і поясненями я не можу домогтися щоб вони розійшлися, спробувала наполягти- він істерично плаче. Чоловік в більшості працює за кордоном , тому виховання дітей на моїх плечах. Каже,щоб я не вмішувалась. Син вже неодноразово плакав біля свої дівчини...Мені дуже соромно за таку його поведінку. Я рахую,що такою поведінкою син в очах свої дівчини виглядає тпяпкою, слабаком. Навіть після нашої розмови, після чергової брехні, я йому все пояснила, ми багато спілкувалися, я його підтримувала, бо він сильно страждав...але на слідуючий день аоїхав і помирився...Я шокована...що мені робити???

Доброго дня.

Я розумію Вашу тривогу про сина і співчуваю. Ви його народили, піклувалися, щиро бажаєте щастя. Мамині стосунки з дорослим сином - емоційно насичена тема завжди. Мамі часто боляче переживати, що син віддаляється, хоче створити власну пару, бути близьким з іншою жінкою, а не з нею. Одного разу він піде з дому й обере ту, яку вподобає для створення сім'ї, народження дітей, емоційної та тілесної близькості... А мама залишиться для іншого. І так роблять чоловіки, а не хлопчики. Ваш син чомусь робить вибір на користь цієї дівчини, бажає саме її. Можливо, це єдиний спосіб на сьогодні пройти сепарацію з Вами, обираючи неугодну. Чи дійсно Вам хочеться ставити його перед вибором мама чи кохана? Чи він має право на своє життя? Чи важливі Вам його вибори? Навіть, якщо вони не правильні, на Ваш погляд. Перше кохання не обов'язково закінчується шлюбом та дітьми. А діти з обмеженими можливостями можуть народитися й у батьків, що не мають особливостей. А від такого контролю стосунки з сином можуть сильно погіршитися. На протесті він може обирати ще більш невідповідних невісток. Просто, для відстоювання свого права на власний вибір.

Рекомендую відвідати індивідуальну консультацію. Це допоможе Вам розібратися з тривогою про зміну стосунків, злістю на його дівчину, пошуку нових форм взаємодії з сином-дорослим чоловіком та відновлення своїх кордонів на Вашій території. Також можна буде зменшити емоційне навантаження на стосунки з сином через усвідомлення нереалізованих потреб прихильності у подружніх відносинах. Це може бути й парна консультація з сином, якщо готові почути і його погляд на ситуацію та зустрітися з його переживаннями.

З повагою, Магеровська Ольга - психотерапевт

22.03.2021

Доброго дня. Мені 21 і мої батьки випивають. Такого ніколи не було, вони могли собі дозволити випити, але дуже рідко. Тепер це майже кожен день. Іноді буває досить довго не п'ють, або випивають трохи. Кожного разу як випивають так і починаються не просто сварки, а скандали. Вони дуже агресивні по відношенню один до одного. Мама працює в іншому місті, але всерівно, хоч вона і на роботі може дозволити собі випити. Я дуже звикла до сім'ї, хоч і вчуся, але завжди з радістю їздила додому, зараз це просто нереально, кожного дня страх, що ось вони прийдуть випившіі знову буде скандал. Я до такогоне звикла, тому що завжди батьки були спокійними і виховували мене без жодної агресії, крику і т.д. Зараз вони находять причину для сварки будь у чому, коли вони тверезі то все більш-менш добре, але коли вип'ють.... Я не знаю, що робити? Як довести, що їм потрібно лікуватися? Коли підіймаю це питання то кожен перекидує відповідальність на іншого: Я кину пити, коли ти кинеш. І так по кругу. Я намагалася не звертати уваги і жити своїм життям, але я так не можу. Порадьте, будь ласка, що робити?

Доброго дня.

Співчуваю Вам, що доводиться ставати батьківською фігурою для своїх батьків. Розумію Ваш страх втратити їх обох. Можливо, мова йде про кризу "пустого гнізда" у парі. Якщо партнери фокусувалися на вихованні дитини без піклування про близькість між собою, проходження через такі часи неминуче. Коли дитина покидає дім, партнери залишаються віч-на-віч у глухому куті  без нових спільних сенсів. Кожен переживає одинокість та покинутість. Звідси може виникнути прихильність до алкоголю, який тимчасово зменшує відчуття болю. Рекомендую відвідати сімейну консультацію усім разом. Це дасть можливість Вам з допомогою спеціаліста поділитися своїми переживаннями з обома. Можливо, у них з'явиться мотивація змінювати свої стосунки уже без Вас, адже діти не повинні бути включені у стосунки батьків, призначення батьків - піклування про своїх дітей.

З повагою, Магеровська Ольга - психотерапевт

22.03.2021

З настанням дистанційного навчання з'явився страх відповідати на парі. Думала це страх публіуи загалом, але ні, місяць тому в одному закладі виступала як стендап-комік, все супер, просто кайфанула від виступу, хоч трохи хвилювання було на початку. На парах це просто щось страшне, матеріал зазубряю до дир, все розумію, але коли щось запитують говорю повну дурню. Через це почала придумомувати різні причини щоб відключитися під час пар і стосунки з одногрупниками повністю зіпсувалися, що також впевненості не додає. В школі такого ніколи не було, завжди була однією з перших, сама просилася до дошки, відповідати, декламувала вірші, на олімпіадах займала перші місця, зараз боюсь навіть до пари підключатись. Ніколи не любила великі компанії, але із задоволенням ходила з друзями гуляти і в клуб, з початком навчання тільки декілька разів була гуляти з одногрупниками, зараз не хочу бачитися навіть з своїми друзями. Постійно втомлена, ніяк не можу набрати вагу, завжди хочу спати, постійний нестерпний головний біль. Зараз у нас дистанційне навчання і я просто змушує себе підключатися до пар, але предмети вчу із задоволенням. Що зі мною не так?

Доброго дня.

Читаючи Ваш лист, розумію, що зараз Вам досить складно в процесі дистанційного навчання. Припускаю, що Ви дуже старанна та відповідальна людина, яка з дитинства була відмінницею. Те, як Ви описуєте свій стан, схоже на емоційне вигорання: відчуття постійної втоми, сонливість, опір підключатися до пар, головний біль, тривога чи страх.
Ризик вигорання збільшується у студентів, що проявляють перфекціонізм, високий рівень старанності, відповідальності та зусиль у навчанні. В такому разі варто уважно слідкувати за сигналами свого тіла, більше відпочивати, робити регулярні перерви, налагодити режим сну та харчування.
Також я не виключаю, що Ви можете бути в процесі переосмислення життєвих пріоритетів та потреб. Коли те, що раніше було дуже важливим, перестає бути таким та йде на другий план. Натомість з’являються нові цінності та життєві сенси. Саме тому у якихось справах у вас є багато інтересу та впевненості, а в інших – опір та небажання, відсутність сил.
А також, можливо, на початку дистанційного навчання сталася якась ситуація, де ви відчули емоції на кшталт страху чи сорому? Бо в такому разі теж можливе уникання в подальшому, щоб подібні ситуації не повторювалися.
Рекомендую Вам звернутися до психолога чи психотерапевта за консультацією, щоб можна було більш чітко прояснити Вашу ситуацію. Обрати спеціаліста Ви можете на нашому сайті у рубриці «Склад ГО».

З повагою, Катерина Меркулова – психолог, гештальт-терапевт

22.03.2021

Доброго дня! Чоловік випиває 3-5 рази на тиждень. Як з цим боротися?

Доброго дня.

Боротьба один на один зазвичай не дає результата. Оскільки залежність - це хвороба і спосіб справитися з життям. Якщо чоловік розділяє Ваші побоювання і визнає проблему, рекомендую відвідати сайт aa.org.ua. Можливо, така спільнота йому підійде для підтримки. Для декого, більш ефективними являються реабілітаційні центри закритого та напівзакритого типів. Також залежність включається у систему сімейної поведінки, служить способом зняття емоційної напруги, тому зазвичай дружини теж відвідують групи для співзалежних. Якщо у чоловіка відсутня власна мотивація на відмову від алкоголю та Ваші агрументи нідочого не призводять, рекомендую звернутися на індивідуальну консультацію до фахівців нашого центру. Це допоможе отримати підтримку та спробувати знайти для себе способи покращення життя.

З повагою, Магеровська Ольга - психотерапевт

10.03.2021