Центр психології і психотерапії

Попередня відповідь не стосується Вашого запитання, перепрошуємо за технічну помилку. Відповідь вірна та, що написана під цим запитанням.
Доброго дня.
Розповім передісторію, щоб було зрозуміло теперішню ситуацію.
Мої батьки поженились не з великої любові. Обоє працювали вчителями на мізерні зарплати. Народилась я. Мене любили більше, ніж одне одного. У мене почались проблеми зі здоров'ям, мама активно взялась лікувати, батько відсторонився. Батьки жили то в одних батьків, то в інших, то по орендованих квартирах. Врешті вирішили будувати будинок. Будували довго, так як не було за що. В результаті розлучились. Мама зайняла лідерську позицію, тато знаходив вихід в алкоголі. Після розлучення батько жив у своїх батьків, я з мамою знову орендованими будинками, доки власник не сказав звільнити приміщення, так як він хоче його продавати. Тоді згадали за закинуту будову. Швидко вийшло закінчити одну кімнату і переїхати в свій будинок. Зараз розумію, що мама не керувалась логікою, а емоціями, так як важливіше було колір стін, а не підведення води чи інші технічні питання, проте осуджувати не можу. З батьком у мене завжди були добрі відносини, не зважаючи на його стан. Мама маніпулювала, своє невдоволення переносила через мене, я часто була посередником у відносинах між ними. Пішла вчитися в університет, звідти повернулась додому(зараз розумію, що було помилкою не спробувати пожити самостійно). Пошуки роботи виявились не простими, мама завжди хотіла все вирішити за мене, домовлялась із знайомими про роботу, яка мені взагалі не подобалась. Через почуття вини, я погоджувалась, кращих варіантів не було недалеко від дому. Далі познайомилась із майбутнім чоловіком. Помирає несподівано тато. Треба вирішити питання з будовою, впорядкувати документи. Було простіше переписати все на мене, щоб нічого не ділити. Побутові конфлікти з мамою продовжувались, так як я вже не школярка, керувати мною так добре не виходило.Я спробувала знайти роботу в іншому місті, орендувати квартиру разом із дівчатами(щоб хоч якось зекономити). Мені стало легше жити морально, окремо від мами. Стосунки із хлопцем були на відстані(він ще служив за контрактом). Декілька місяців ми пожили разом, але він поїхав у відрядження на невизначений час, ми роз'їхалися. Для мами мій переїзд далеко від дому був непростим, а при поверненні знову маніпуляції, докори. Я знову почала шукати роботу. Пригнічувало й невиправдане очікування, що я маю непоганий диплом, а роботи тільки фізичні або мало оплачувані. Вирішила поїхати за кордон за програмою обміну, прожила там майже рік. Змінились уявлення про життя, але залишатися не хотілось. Хлопець прилітає, пропонує виходити заміж. Я у невизначеному стані. Повертаюсь додому, маю як фінансово себе забезпечити, почуваю незалежність від мами, хоч і живемо разом(вона приїжджає на вихідні, має іншого чоловіка). Врешті визначаюсь і виходжу заміж (вже немає стосунків на відстані, все ідеально). У чоловіка специфічна робота, він часто змінює місце знаходження, залежно від замовлень. Мені подобалось їздити з ним(за весільні гроші купили машину, весілля організовували самостійно). Змінили три міста. Карантин. Знову повернулись до мого дому(в його батьків я відмовилась жити і він не хотів). Для мами я стала практично неконтрольованою, трохи набралась сміливості. Додався новий житель будинку- мій чоловік. Хоча мама приїжджає по вихідних, але це створює і побутові незручності, і психологічні. Зараз ми чекаємо на появу дитини(нікого не повідомляли ще і не хочеться...). Чоловік має тимчасову роботу далеко.
Постало питання: як жити далі?
Розумію, що дитина не вирішить наших побутових конфліктів і емоційну обстановку. Ремонту і технічних покращень не робилось з часу заїзду. Молода сім'я має жити окремо. Юридично це повністю мій будинок, добровільно переданий. Фактично ж мама не хоче віддати право бути повноцінними господарями. В такій атмосфері не хочеться жити. Просто змиритися і йти орендувати житло? Не маємо можливості ні купити, ні збудувати найближчим часом окреме.
Дякую, що дочитали і за відповідь.