Запитання психологу

Добрий день!
Працюю фахівцем з персоналу. До роботи входить пошук і підбір персоналу, ведення кадрового діловодства, ведення вайбер спільноти(формування контенту щоденно), необхідно слідкувати за великою кількістю показників, дедлайнів.. приходжу з роботи, валюся з ніг, засинаю і ввісні перераховую списки справ, людей, просинаюсь від кошмарів і не можу знову заснути.тпочала отримувати більше критики від керівництва на рахунок продуктивності. У вихідний - цілий день думаю, що цілий день пропав, по роботі всі стало ще гірше. Хочеться щоб мене пожаліли.. Чоловік злиться, що вдома я не вдома, а на роботі
Не знаю, що робити(зловила себе на думці, що думаю навіть не про те, що основна проблема в стосунках, а що мені робити на роботі.. )

Доброго дня. Ви описуєте досить великий об'єм роботи, який потрібно виконувати на регулярній основі. Схоже, це сильно тривожить та виснажує вас. Шкода, що ви не отримуєте необхідної підтримки у цій ситуації.
У мене залишається багато запитань. Чого вам хочеться зараз? Чи є якісь варіанти, як можна покращити ситуацію на роботі? Чи не ставите перед собою досить високі цілі та робочі задачі, які нереально виконати за тиждень, місяць, квартал? Чи є можливість відмовлятись від додаткових робочих завдань, якщо у вас уже є досить великий об’єм роботи?
Чи є у вашому оточенні люди, які можуть з розумінням та теплом вислухати вас, поспівчувати, пошкодувати? Чого б вам хотілось від чоловіка? Як саме він може показати, що шкодує вас (обійняти, вислухати вас, не давати порад тощо)? Що ваш чоловік відчуває, коли ви повністю поринаєте у роботу? Скільки вашого часу йому потрібно? Як він хотів би проводити цей час разом?
Для вирішення цих та інших запитань ви можете звернутись на індивідуальну консультацію до членів нашого Центру. З колективом наших спеціалістів ви можете ознайомитись на сторінці «Склад ГО Центр психології та психотерапії».
З повагою та найкращими побажаннями, Анна Нестерак, онлайн-психолог, гештальт-терапевт

14.11.2021

Доброго дня! Мене цікавить групова терапія. Ситуація така, що я боюсь і зажата з другими людьми. Важко знаходжу друзів. Мені 31 рік . Працюю віддалено. І тому людей фактично не бачу. Боюсь змінювати роботу, тому що бою я людей.

Доброго дня! Дякуємо, що ділетесь Вашими переживаннями. З Вашої розповіді про складність у спілкуванні з людьми виникають такі питання: чи зі всіма людьми виникає тривога при знайомстві? Чи помітили Ви, коли саме з'являються такі відчуття, чи так було завжди? Що саме Вас лякає при зближенні? Цікаво дослідити, що саме для Вас робить спілкування з людьми загрозливим. В таких випадках індивідуальна терапія може стати безпечним простором для прояснення таких питань для себе. Ваша зацікавленість у груповій терапії свідчить про виявлення інтересу до людей, а це вже перший крок на зустріч. Ви можете звернутись до спеціалістів нашого центру за індивідуальною консультацією. В нашому центрі проводиться групова терапія. За відкриттям нових груп Ви можете прослідкувати в розділі події або залишити Ваші контакти для можливості інформування Вас при наборі нової групи.
Савчук Марина, психолог, гештальт-терапевт.

31.10.2021

Доброго дня. До кого можна звернутися з проблемою у стосунках з чоловіком. Я відчуваю свою провину у його депресивному стані. Я намагаюсь йому допомогти і тому не хочу щоб він бачив мої страждання. Мені доводиться одягати щодня " маску" що все добре, щоб і мені остаточно не впасти у відчай, хоча мені хочеться кричати та плакати. Я розумію що все наладиться коли ми вдвох почнемо говорити про все що наболіло, але виходить що весь гнів він виливає на мене а я не можу себе відстояти щоб ще більш його не ранити. В результаті в мене постійне відчуття тривоги, пропав сон, апетит, перепади настрою . В мене відчуття що ми втратили один одного ,але і відпустити його щось не дає.

Доброго дня. Можливо зараз Ви проживаєте кризу у стосунках. Варто було б прояснити, що саме створює ситуацію недовіри, в якій не можливо сповістити партнеру про свої переживання, що саме стає на заваді поділитися своїм станом, як так стається, що почуття Вашого партнера стають важливішими за Ваші. Ви можете звернутись як на індивідуальну, так і на парну консультацію до спеціалістів нашого центру. Ознайомитися і обрати можна в розділі "контакти".

31.10.2021

Доброго дня.
Хлопчик 7 років. Навчається в другому класі.
Відвідує гуртки. Багато спілкується з однолітками. Панічно боїться спілкування з дорослими. Каже, що соромиться і боїться, коли на нього дивляться. Перша реакція на критику, зауваження або підвищений тон - сльози. Плаче, коли не знає відповіді на питання. Плаче, коли не може вирішити проблему. На якість позитивні моменти, як то перемога в змаганнях - теж сльози. В сім'ї всі спілкуються спокійно, він ніколи не є свідком якихось скандалів.
Тренер з спорту, провівши кілька індивідуальних занять сказав, що є проблема з концентрацією уваги, швидкістю реакції, та проблема з тим, що не відразу розуміє, що від нього вимагають.
Порадьте, до якого спеціаліста звернутись. Дякую.
Олена.

Доброго дня. В нашому центрі Ви можете звернутись до дитячого психолога Віти Ковальчук, тел.050 378 18 05.

31.10.2021

Доброго дня. Сподіваюся ви допоможете.
Я не закохувалася в когось з підліткового віку. Зараз в свої 20+ маю кавалерів, деякі пропонують зустрічатися, але я відмовляю, бо з жодним не маю глибокого емоційного зв'язку. Тай стсоунки сприймаються мною як лишня відповідальність і проблеми, які я абсолютно не хочу мати. Навіщо ускладнювати собі життя? Також маю проблеми з фізичним контактом, мені не подобаються поцілунки і т.д. Фізична близкість прийнятна для мене лише з певними людьми і до певної межі.
Зараз до мене активно залицяється один хлопець. Спочатку я теж мала до нього поверхневий романтичний інтерес, але то минуло і тепер я гуляю з ним тому що впринципі мені приємна його компанія. Але він хоче хоча б поцілунків. Тільки до цього доходить у мене відразу режим самозахисту вмикається (так само коли мені пропонують зустрічатися).
Я не можу зрозуміти, що відчуваю до нього. Чи подобається мені його зовнішність, чи подобається він мені як людина. Чим більше думаю, тим менше хоч щось ясно. Інші взагалі не розуміють, як це я не можу сказати чи подобається мені хтось чи ні. Мої почуття наче в якийсь момент існують десь поза мною. Чому так?

Добрий день!

Давайте я спробую поставити Вам запитання, можливо, відповіді на нах Вас наштовхнуть на роздуми.
Що сталося в підлітковому віці? Як розвивалася та чим завершилась закоханість?
Чи відчували Ви раніше емоційний глибокий зв'язок? Як він виглядає та що означає для Вас?
Звідки ідея про стосунки, як проблема? Де Ви це могли спостерігати? Як так сталося, що частина стосунків, де є турбота, допомога, ніжність і т.д. не розглядаються?
Бути чутливим до себе, розуміти свої бажання та темп наближення дуже добре. Якщо Ви відчуваєте, що готові цілуватись чи не готові цілуватись- це добре. Разом з тим, якщо Вам хочеться, а включається самозахист- це сприймається як загроза. Можливо, були якісь історії в минулому, і це спрацьовує. Можливо, Ви хочете цілуватись, бо "треба", а насправді бажання немає. Складно сказати в листуванні.
Під фізичною близькістю Ви маєте на увазі просто обійми різного характеру? Чи сексуальну близькість? Чи є різниця в обіймах з дівчатами чи хлопцями? Які небезпечніше? Далі хочеться питати про ставлення Вас до Вашого тіла та прийняття. І про "певну межу", що відбувається там.
Ще питання є про те, коли саме зник романтичний інтерес? В який момент хлопець став просто приємною компанією? Ніби самі стосунки чи можлива їх поява викликає страх чи супротив. Цей момент добре було б дослідити.
І ще про розуміння того, чи подобається він Вам. Інколи правда нормально не розуміти цього. З іншої сторони, можливо, Ви відчуваєте почуття, які не признаєте чи вважаєте неправильними чи недоречними чи просто не зрозумілими для Вас.

Як бачите, запитань багато та виникають різні гіпотези, які з них більш вірні видніше Вам. Я б рекомендувала попрацювати з психологом та дослідити природу своїх переживань та реакцій.

З повагою, Віта Ковальчук - психолог, психотерапевт

30.09.2021