Запитання психологу

Доброго дня. Сподіваюся ви допоможете.
Я не закохувалася в когось з підліткового віку. Зараз в свої 20+ маю кавалерів, деякі пропонують зустрічатися, але я відмовляю, бо з жодним не маю глибокого емоційного зв'язку. Тай стсоунки сприймаються мною як лишня відповідальність і проблеми, які я абсолютно не хочу мати. Навіщо ускладнювати собі життя? Також маю проблеми з фізичним контактом, мені не подобаються поцілунки і т.д. Фізична близкість прийнятна для мене лише з певними людьми і до певної межі.
Зараз до мене активно залицяється один хлопець. Спочатку я теж мала до нього поверхневий романтичний інтерес, але то минуло і тепер я гуляю з ним тому що впринципі мені приємна його компанія. Але він хоче хоча б поцілунків. Тільки до цього доходить у мене відразу режим самозахисту вмикається (так само коли мені пропонують зустрічатися).
Я не можу зрозуміти, що відчуваю до нього. Чи подобається мені його зовнішність, чи подобається він мені як людина. Чим більше думаю, тим менше хоч щось ясно. Інші взагалі не розуміють, як це я не можу сказати чи подобається мені хтось чи ні. Мої почуття наче в якийсь момент існують десь поза мною. Чому так?

Добрий день!

Давайте я спробую поставити Вам запитання, можливо, відповіді на нах Вас наштовхнуть на роздуми.
Що сталося в підлітковому віці? Як розвивалася та чим завершилась закоханість?
Чи відчували Ви раніше емоційний глибокий зв'язок? Як він виглядає та що означає для Вас?
Звідки ідея про стосунки, як проблема? Де Ви це могли спостерігати? Як так сталося, що частина стосунків, де є турбота, допомога, ніжність і т.д. не розглядаються?
Бути чутливим до себе, розуміти свої бажання та темп наближення дуже добре. Якщо Ви відчуваєте, що готові цілуватись чи не готові цілуватись- це добре. Разом з тим, якщо Вам хочеться, а включається самозахист- це сприймається як загроза. Можливо, були якісь історії в минулому, і це спрацьовує. Можливо, Ви хочете цілуватись, бо "треба", а насправді бажання немає. Складно сказати в листуванні.
Під фізичною близькістю Ви маєте на увазі просто обійми різного характеру? Чи сексуальну близькість? Чи є різниця в обіймах з дівчатами чи хлопцями? Які небезпечніше? Далі хочеться питати про ставлення Вас до Вашого тіла та прийняття. І про "певну межу", що відбувається там.
Ще питання є про те, коли саме зник романтичний інтерес? В який момент хлопець став просто приємною компанією? Ніби самі стосунки чи можлива їх поява викликає страх чи супротив. Цей момент добре було б дослідити.
І ще про розуміння того, чи подобається він Вам. Інколи правда нормально не розуміти цього. З іншої сторони, можливо, Ви відчуваєте почуття, які не признаєте чи вважаєте неправильними чи недоречними чи просто не зрозумілими для Вас.

Як бачите, запитань багато та виникають різні гіпотези, які з них більш вірні видніше Вам. Я б рекомендувала попрацювати з психологом та дослідити природу своїх переживань та реакцій.

З повагою, Віта Ковальчук - психолог, психотерапевт

30.09.2021

Доброго вечора. Допоможіть розібратись,незнаю як передати словами,постійно відчуваю страх,важкість у спілкуванні,завжди переживаю щоб не бути в центрі уваги,бо зразу виникає хвилювання,як це побороти?

Доброго дня!

Саме "побороти" неможливо, а ось дослідити, розібратися та знизити рівень тривожності до такого, який не знижує якість життя- більш реально.

Для початку варто звернутися до психотерапевта для діагностичної зустрічі. Він допоможе зорієнтуватися та більш детально дослідити Вашу ситуацію (як давно це триває, чи була травматична подія, чи є тригери і т.д.), при потребі, направить на медичне обстеження.

Це точно те, що не варто залишати на "саме пройде" та варто звернутися за кваліфікованою допомогою.

З повагою, Віта Ковальчук - психолог, гештальт-терапевт

26.09.2021

Доброго дня, мені 21рік і в мене компульсивне переїдання (беручи до уваги загальнодоступну інформацію), інколи їм все і у кількостях як за декілька прийомів їжі. Як з цим боротись можливо підкажете? дякую!

Доброго дня!

Щоб встановити причини і особливості такої вашої поведінки, необхідно звернутись до спеціаліста нашого Центру на діагностику - Ольги Лазаренко (спеціалізація РПП, контакти є в анкеті). Це тести і деякі щоденники та анкети, які вам треба буде заповнити, а також інтерв‘ю.

Також не завадить перш ніж йти до нашого спеціаліста- здати аналізи і провести медичний огляд в сімейного лікаря, а в разі необхідності- ендокринолога. Тоді можна краще врахувати всі фактори. І лише після цього етапу- можна сказати чи це компульсивне переїдання. Яка його природа, яку вагу має кожна з причин в його розвитку. І далі- намітити план усунення причин, корекції тих дефіцитів, які є і змін, які необхідні. Тобто наступним кроком після діагностики може бути психотерапія. Або психотерапія плюс робота з дієтологом. Іноді за необхідності долучаються ще лікарі, які усувають біологічні причини. Самостійно не треба ні з чим справлятися. Зверніться, будь ласка, по допомогу.

З повагою, Ольга Лазаренко - психотерапевт, к.пс.н.

14.09.2021

Доброго дня.Моєму сину вже 20 років.У нього немає друзів,виходити у соціум прирівняний до нуля. Займатися спортом,вийти на прогулянку відмовляється.Як ,мамі,незнаю як себе заспокоїти.Неможу зрозуміти його стану.

Доброго дня.
Ваше питання важливе, ви тривожитеся. Для того , щоб розібратися у ситуації детальныше варто було б звернутися для очної консультації.
А в форматі швидкої відповіді зверну вашу увагу на два основних моменти:
- така замкнутість може бути і тривожним сигналом, якщо є інші фактори : різкі зміни настрою, не бажання працювати-вчитися тощо, час проводиться за безцільним спогляданням та ін., такі які можна віднести до неадекватних проявів
-якщо цього не спостерігається, то можливо ви не можете найти спільну мову і тому не знаєте, що саме його цікавить, чим захоплююється; з власної тривоги ви можете займати досить критикуючу позицію і це буде викликати супротив зі сторони юнака

Якщо ви вбачаєте , що його поведінка тривожна, то можливо запропонувати йому звернутися за консультацією, але підкреслю, що ви можете лише запропонувати це, а не наполягати на цьому, тому що він вже не маленька дитина і має приймати рішення власноруч.

З повагою, Катерина Голоскокова

15.08.2021

Доброго дня. Навіть незнаю з чого почати писати, бо мабудь моя ситуація смішна но для мене важлива. Три роки тому ми з чоловіком одружились весілля було супер, но коли побачила свої фото знайомі сказали що плаття весільне закоротке, я дуже розтроїлась бо навчала кожне фото передивлятись і також це побачила. І ВЖЕ пройшло скільки часу, а я про це думаю. Коли бачу весілля чи передачі зразу звертаю увагу на довжину плаття, і родичів звинуватила чому не сказали що за коротке, їм воно було нормальне. Я ДУЖЕ хочу це з голови викинути бо хочу змінити життя НА КРАЩЕ, читаю книги та дивлюсь різні відео про щасливе життя. НО так зациклина на ЦЬОМУ, що НЕмаю спокою. Знаю це не є так важливо. НО прошу допоможіть мені будь ласка. ДЯКУЮ

Доброго дня. Дуже шкода, що цей момент так сильно закарбувався у вашій пам'яті і завдає прикрості вашому життю. Оскільки це питання лишається для вас настільки важливим, схоже, що ви опосередованим чином попали у травматичну для вас ситуацію. Можливо це пов'язано з попереднім досвідом, коли вас засуджували або не підтримували. Або ж були дуже націлені на ідеальне весілля чи ідеалізований образ себе.
Ви не можете лишити цю прикрість у минулому і ніби знову і знову переживаєте цей момент.
Для того , щоб позбутися цих переживань, вам варто б було б звернутися до психолога і пропрацювати ситуацію.

З повагою, Катерина Голоскокова

11.08.2021

Додати запитання