Заїкання: допомога дитині.

Заїкання – це розлад темпу і ритму мови, що проявляється у переривистих мимовільних паузах, часто супроводжується судорожними рухами м`язів обличчя, які беруть участь в акті мовлення.

Для допомоги дитині із такими труднощами часто недостатньо тільки відвідувати логопеда, психолога, дефектолога та невролога. Ось що можна зробити батькам удома:

  1. Дитина повинна відчувати ваше безумовне прийняття її такою, як вона є. Тобто такій дитині треба менше критики, а більше похвали.

  2. Не треба акцентувати увагу дитини на заїканні. Вона не повинна знати, що це вас тривожить чи лякає, адже ваша тривога та страх передаються і їй. Тоді дитина теж буде вважати це непереможною проблемою, з якою їй не по силах справитися. Варто демонструвати впевненість та віру в сили й можливості дитини без настанов та постановки їй завдань.

  3. Розмовляти з дитиною слід у спокійному, повільному темпі. Почекайте декілька секунд після того, як дитина закінчила говорити, перш ніж задати їй запитання. Ваша повільна мова принесе більше користі, ніж критика й зауваження про те, що треба говорити повільно.

  4. Варто зменшити кількість запитань, які ви зазвичай ставите дитині. Хай дитина відчує свободу говорити те, що вона сама хоче. Так вона вчиться більш вільно виражати свої думки й не відчуває напруження. Просто дайте зрозуміти, що ви вислухали дитину, щоб вона відчула вашу цікавість і підтримку.

  5. Використовуйте жести й міміку, щоб підбадьорити дитину й дати зрозуміти, що вам неважливо те, ЯК саме вона це сказала, а ви цікавитесь ЩО було сказано.

  6. Варто приділити щодня в один і той же час кілька годин для того, аби спілкуватися, гратися із дитиною. Хай цей час буде присвячений тільки їй, нехай вона вигадує ігри, керує вами, робить те, що їй найбільше хочеться. Хай маля саме вирішує, говорити йому в цей час із вами чи ні. Ці хвилини спокою дадуть змогу дитині відчути, що вам приємно проводити час із нею, що вона – хороша і бажана в родині, не залежно від того, як вона говорить.

  7. Дайте можливість дитині говорити так спокійно, як вона цього потребує. В неї повинно бути достатньо часу для розмови з вами, щоб була впевненість, що її не перервуть і вона докаже все до кінця. Так можна позбутися зайвого напруження.

 

           Ольга Лазаренко, психолог