Незалежно від статі

Ми вже настільки звикли до багатьох стереотипів, що навіть їх не помічаємо. Ось приклад некоректного твердження: незадоволення своїм тілом – це тільки жіноча проблема. Між тим, це не так. Давайте подумаємо, чому. 

Чоловікам набагато важче зізнаватися у своїх проблемах, описувати негативні почуття чи виражати емоції. І не тільки через фізіологію, а й тому, що «чоловіки не плачуть і не засмучуються» - так завчено з дитинства. Терпіти різні неприємні переживання, включаючи негативне ставлення до свого тіла і фігури – ось що кожен скаже про того, хто має бути «справжнім мужчиною».

Ця внутрішня установка робить складнішим отримання психологічної допомоги, яка й побудована на вираженні й усвідомленні почуттів, структуруванні внутрішнього світу, ціннісній переорієнтації.

Хоч на чоловіків і не так тиснуть соціальні стандарти зовнішнього вигляду, як на жінок, проте вони теж відчувають бажання змінити своє тіло і хвилювання з приводу своєї фігури. Навіть сама ця тема стає дуже делікатною і змушує ніяковіти.

Чоловіки і жінки схожі тим, що однаково прагнуть змінити своє тіло (більш як половина опитаних за даними National Eating Disorder Association ). І ті, й інші обирають для того, щоб контролювати своє тіло різні способи: жінки – дієту та обмеження в харчуванні, а чоловіки – посилені фізичні тренування.

За цією ж статистикою, більш як 37% чоловіків схильні переїдати, вдаються до їжі як до способу зняти стрес. Також їм важко відчути насичення, їжа часто допомагає переключитися від важких, неприємних емоцій та почуттів. Після переїдання у чоловіків часто може формуватися підвищене невдоволення своїм тілом.

Посилена увага до зовнішнього вигляду особливо характерна для чоловіків із таких професійних сфер: артисти, бодібілдери, спортсмени, танцюристи, шоу-мени, ведучі телевізійних програм, моделі та ін. Працюючи в таких напрямках, чоловіки схильні більше концентруватися на зовнішній привабливості, тому дуже часто саме це призводить до глибоких особистісних змін та психологічних проблем.

Чоловік може бути невпевненим у своєму зовнішньому вигляді, проте він зобов’язаний приховувати свій сором чи розгубленість від усіх. І справлятися будь-якими доступними способами: посилено контролюючи вагу, часто дотримуватися посту чи дієт, зловживаючи спортивними тренуваннями, наприклад, чи вирішивши одного разу худнути краще, наскільки це можливо. Адже поділитися з кимось – це означає зазнати поразки, стати вразливим і «слабким», таким, що не зміг справитися.

Процес обернений до контролю – це розслаблення і довіра. Бо контроль завжди виникає із страху, а розслаблення і довіра – від безпеки і тепла. Тому зворотнім способом набути хороше ставлення до себе означає почати визнавати свою проблему, говорити про неї, ставитися до свого внутрішнього світу з повагою.

 

Зворотній процес до посилених фізичних тренувань «через силу» - це повага до втоми і напруження, власного почуття насичення і внутрішнього слова «ні». Це можливість говорити «стоп» всьому, чого ви не хочете в цей момент. Це бережний режим турботи про своє тіло, гармонійний режим фізичної активності, який може бути тільки індивідуальним.

Ольга Лазаренко,

психолог, к.пс.наук, спеціаліст із порушень харчової поведінки, член Асоціації лікарів і психологів "Порушення харчової поведінки: терапія і превенція"