Запитання психологу

доброго дня!проблема в тім що після зради чоловіка.Він проситься в сімю назад до мене і сина.Я боюсь що це може повторитись.тому що я цю зраду переживаю дуже.І зоднієї сторони родичі друзі одні підтримують радять вибачити.а з іншої кажуть що це повториться.Мені важко зробити вібір.

Доброго дня.

Дійсно, на відновлення довіри потрібен час та старання обох партнерів. Радники зі сторони спираються на власні цінності та переконання, а вирішувати як жити доведеться тільки Вам. Тому у першу чергу варто взяти паузу та проаналізувати реальні обставити того, що відбулося, виділяйте час на поступове переживання болю від зради, дбайте про себе. Не вимагайте від себе швидкого прийняття даної ситуації та повернення до чоловіка. Коли відчуєте готовність, поговоріть з партнером про своє розчарування та страх повторення.

Прислухайткся до своїх переживань під час такої розмови. Що саме викликає найбільше хвилювання? Чи дійсно хочете відновити свою довіру? Разом спокійно проаналізуйте, що саме не влаштовувало обох у стосунках та причини зради. Чому варто залишатися разом як пара, а не тільки як батьки для сина?

Ви разом можете скласти перелік причин чому варто відновити подружні стосунки, проаналізувати те, що допомагає/ заважає вашому об'єднанню та запланувати дії протягом наступного року, що сприятимуть виходу стосунків на новий рівень. Парна консультація може допомогти налагодити більш конструктивний діалог між вами.

З повагою, Ольга Магеровська - психолог, гештальт-терапевт

02.12.2019

Доброго дня! Мені 22 роки. Усього за 4 місяці я схудла на 22 кг, з них за останній місяць приблизно на 8 кг. Моя вага становить 40 кг. Буває таке, що не їм по 2-3 дні, адже не відчуваю відчуття голоду. Я рахую калорії, намагаюся постійно, щоб мій шлунок був пустий, бо так краще себе почуваю! Чи може бути це анорексією і чи варто звертатися до Вас?

Доброго дня, ваша вага критична і це становить серйозну загрозу для здоров'я. Вам потрібно звернутися до психотерапевта (який спеціалізується на харчових розладах), до сімейного лікаря та до психіатра. Для діагностики і визначення, чи можна лікуватися амбулаторно.
Головне - це те, що ви пишете і шукаєте допомоги.
З повагою,
Ольга Лазаренко

19.11.2019

Доброї ночі.Чи потрібно звертатися до психолога.Коли у людини немає настрою уже два місяці.І тривожать навязливі думки.Здається радість десь втекла.Страхи переслідують якісь і не дають нормально жити.

Доброго дня. Вам варто звернутися до психолога/психотерапевта. Обрати спеціаліста можна в розділі "Склад ГО". Одночасно, варто пройти медичне обстеження в невролога, а також в ендокринолога (здати аналізи на гормони).
З повагою, Віта Ковальчук - психолог, гештальт-терапевт

19.11.2019

Доброго дня. Будь-ласка допоможіть, ситуація дуже критична. Мій чоловік останнім часом почав дуже сильно всього боятися, вночі взагалі не спить, і це мене дуже лякає. Неможу на це дивитись. Порадьте щось???

Доброго дня!

Вашом чоловіку варто пройти медичне обстеження в невропатолога. Далі звернутися до психотерапевта, який при потребі направить до психіатра (в разі необхідності додаткової діагностики чи назначення медикаментозного лікування).

Обрати спеціаліста можна в розділі "Склад ГО". Нажаль, в листуванні важко ще щось додатково прокоментувати, мало інформації. Якщо ситуація виглядає такою, що викликає у Вас страх, не варто чекати що "саме пройде", зверніться за допомогою.

08.11.2019

Добрий день.
Мені 27, і лише тепер я стала звертати увагу, що не чую себе, своїх бажань, потреб. Увесь час до цього жила, ніби нав'язаними бажаннями, цінностями. Намагаюсь прислухатись до себе, чого хочу саме я, що мені потрібно - і не можу. Дуже вагаюсь у всьому, чого б це не стосувалось: чи то простий вибір продуктів у супермаркеті, чи то подальшого свого розвитку, зокрема стосунків з чоловіками.
Всі навколо такі цілеспрямовані і кажуть, я людина без мети. Ніщо не викликає в мене тривалого інтересу і в результаті я просто вбиваю час - найдорожче. Я боюсь вже питань з боку оточуючих про плани, хоча б на завтра, бо я незнаю відповіді. Я розгублена, розчарована в собі.

Доброго дня.

Не дуже зрозуміло яке саме питання хотіли задати. Тому буду писати про те, що вікликається особисто мені. Хотілося б більше дізнатися: як довго Ви перебуваєте у такому стані "нерозуміння своїх потреб", з ким Ви живете (одна, з батьківською сім'єю, з дітьми...), хто ці "всі навколо", з якими Ви себе порівнюєте, які втрати Ви пережили протягом останнього року?... Відповіді на ці питаня дали б можливість краще зрозуміти про що йде мова.

Тому поки піду у такому напрямку. Дійсно бувають у житті перехідні періоди, коли колишні способи взаємодії зі світом вже не діють, а нові ще не сформувалися. Тоді йде мова про кризу. І у цей період дійсно мало інформації про себе "нового", про те "хто я і куди мені рухатися далі", колишні цінності переглядаються, якісь перестають мати значення, інші стають пріоритетними. Тоді гостре переживання розгубленості та сорому є природнім процесом, можливістю зупинитися у цій точці свого життя та дати можливість народитися новим сенсам. А якщо Ви виховувалися в оточенні зі схильністю до нав'язування своїх поглядів, без врахування потреб дитини, то дійсно все ще більше ускладнюється через нерозпізнавання своїх переживань.

Також, ймовірно, у Вас є багато очікувань від себе: завжди бути цілеспрямованою, знати куди рухатися, мати плани, постійно розвиватися. Тому і виникає розчарування коли Ви інша: розгублена, дезорієнтована. Але розгубленість це інша полярність цілеспрямованості, тобто одне не може існувати без іншого, як "день та ніч", "любов та ненависть"... Тому рекомендую обрати психолога або психотерапевта, який допоміг Вам дослідити теперішній стан речей, розпізнати Ваші почуття за якими стоять справжні потреби, "відреагувати" роздратування на оточення. Допускаю, що саме його Ви направляєте на себе, а не на зовні... А задані питання психологом допоможуть наблизитися до усвідомлення " хто я є і чого я хочу".

З повагою, Ольга Магеровська - психолог, гештальт-терапевт

08.11.2019