Запитання психологу

Доброго дня. Підкажіть, будь ласка, дитині 7 років. Закінчує перший клас. Справляється досить добре. Але хвилює поведінка: дуже емоційна реакція на все, на будь-яку зауваження сльози. До 3-х років дитина нідо кого не йшла і боялася дітей. Зараз навпаки занадто контактна-всі друзі і всіх обняти. Боїться голосних звуків (раніше плакала, тепер закриває вушка і втікає від головної музики, плачу меншої дитини). Проблеми з їжею- не хоче кусати, їсть не всі продукти. Коли радіє, то з'являються нав'язливі рухи. Були в психолога перед школою- проблем не побачили, хоча я розповідала. Підкажіть, будь ласка, що роботи і до кого звернутися для консультації. Дякую

Доброго дня.

Вам потрібно звернутися за консультацією до невролога та зробити енцефолограму. Ця процедура підтвердить/заперечить наявність нав'язливих рухів та їх природу (психологічна, неврологічна).

Далі можна звертатися на діагностику та працювати з дитячим психологом. В нашому центрі можна звернутися до Віти Ковальчук (дитячий психолог, гештальт-терапевт). Контакти є в анкеті, розділ "Наш колектив".

25.05.2020

Доброго дня!Як розмовляти з онкохворими,які запитання можна ставити?І як вони реагують на психологічну допомогу?

Доброго дня!

Онкохворий - це, перш за все людина, яка захворіла. І людину можна запитати: про що вона хоче говорити, а про що ні.

Важливо, щоб була можливість вільно розмовляти, щоб хвороба не викликала страх та неможливість задати питання. І це залежить від співрозмовника також. Можливо, більш страшно як раз йому і ніяковіння є у нього. І знову ж таки, найкращим є пряме звернення: "я хочу тебе підтримати, але не знаю як", "я боюсь тебе запитати" та інші.

Про бажання отримати психологічну допомогу - все індивідуально. Залежить від особистості (не всі ходять до психолога), від стадії захворювання, від періоду хвороби. Також, можна запропонувати звернутися за психологічною підтримкою, але приймати рішення буде сама людина. Також, зверну увагу, що така допомогаможе знадобитися близьким онкохворого, тому що це складний період і в їхньому житті.

З повагою, психолог, гештальт-терапевт - Віта Ковальчук

25.05.2020

Добрий день. Я його люблю але боюсь признаться йому незнаю що буде у відповідь і чи взагалі не захоче і бачити мене

Доброго дня. Нажаль, Ви написали дуже мало інформації для аналізу ситуації та надання відповіді. Виникають такі питання :
Чи є у Вас якісь стосунки з ним і якого вони характеру?
Які у Вас очікування від Вашого зізнання?
Що Вам вказує на те, що він не захоче з Вами розмовляти після зізнання?
Як би Ви хотіли, щоб розвивалися подальші події?...

З повагою, Ольга Магеровська - психолог, гештальт-терапевт

25.05.2020

Доброго дня! Дитинство прожила під вихованням одинокої матері, яку зараз не можу навіть назвати словом «мама», багато спогадів та ситуацій з минулого ( через її «виховання» я потрапила в жахливі умови зростання в суспільстві) не дають мені жити на повну і досягати певних цілей в житті. Я не знаю з чим мені зараз доводиться боротись : з собою, яка сама винна в тому, що прийшлось пережити чи все ж з об’єктом, який через своє виховання спонукав до цього. Я не можу ні відпустити, ні забути, ні пробачити. Що зі мною? Чия допомога мені потрібна? Психолог, психотерапевт, психіатр? Чи це лікується? Якщо так, то як довго?

Доброго дня.

З вашого опису можна припустити, що ви зараз опинились в критичній точці життя, бажаєте змін, кращого майбутнього, але спогади про минуле досить сильні і не дають вам можливості зробити крок вперед. Вони ніби повертають знову і знову у минуле, щоб знайти краще, правильне рішення, і завершити цю ситуацію.

Ви пишете про пошук винуватого у тому, що ви опинились у жахливих умовах життя, і ніби розриваєтесь між звинуваченням почергово себе та мами. Співчуваю вашим переживанням, схоже, вони є досить сильними. І, швидше за все, в такій ситуації відпустити, забути чи пробачити дуже важко, бо всередині може бути багато болю, злості, суму та ціла купа інших переживань, які досить важко проживати самостійно, а вдати, що це все вас більше не зачіпає не вдається.

Для отримання допомоги та підтримки у цій ситуації ви можете звернутись до спеціалістів нашого Центру. Тоді можна буде більше зрозуміти про вашу ситуацію. Швидше за все, це буде тривала робота, адже ви багато років живете з цими труднощами. Щодо орієнтовних рамок ви можете домовитись індивідуально зі спеціалістом.

З повагою, Анна Нестерак - психолог-консультант, підлітковий психолог

20.05.2020

Моя сестра переживає втрату близької людини. Ми стараємося цілий час її підтримувати і допомагати з дитиною. Один день вона нормально говорить, навіть дивиться якісь передачі, а потім закривається, дивиться в одну точку і не хоче ні з ким говорити. Що нам робити в такій ситуації?

Доброго дня.

Переживання втрати є досить болісним та непростим процесом. Він вимагає багато часу та внутрішніх ресурсів. У горюванні людина може відчувати різні стани, які змінюють один одного: є певне полегшення і можливість відволіктися, а потім знову з’являється туга, сум, відчай та апатія. Це тому що горе не є лінійним процесом, а переживається певними «уривками», що повертають до болісного стану.

Усі почуття і реакції людини, яка переживає втрату, є адекватними і нормальними. І саме прийняття іншими цих почуттів – це вже допомога та підтримка.

Ось декілька рекомендацій, як допомогти людині в ситуації втрати:

1. Говоріть зі своєю сестрою про її втрату, про її почуття, про ваші почуття і переживання за неї в цій ситуації. Будьте відкритими до діалогу, але водночас не змушуйте її відкриватися у відповідь. Розділяйте з нею її біль та скорботу.

2. Уникайте фраз, які знецінюють її почуття. Наприклад, слова «не засмучуйся», «Досить плакати», «Візьми себе у руки» можуть не полегшувати стан людини, а призводити до ще більшого відсторонення та відчуття самотності. Можна підтримувати натомість такими словами, як: «Ми тебе любимо», «Я поруч», «Ми сумуємо з тобою», «Це справді непросто» та інші.

3. Запитайте у сестри, яка саме підтримка та допомога ще їй потрібна. Можливо, вона захоче просто разом помовчати. Можливо, їй зараз потрібна допомога вдома чи провести час з дитиною. Можливо, те, що Ви зараз робите, якраз цілком достатньо й підтримуюче.

4. Якщо з 6 місяців після втрати ваша сестра не відчуватиме полегшення, порекомендуйте звернутися до психолога за допомогою, оскільки є ризик переживати ускладнене горе.

Також відслідковуйте власні ресурси, оскільки допомога та підтримка близької людини, що переживає втрату – це теж дуже непросто і забирає багато сил. Ви можете відчувати розгубленість, співчуття і сум.
Не забувайте турбуватися про себе.

Також, якщо потрібна допомога, Ви можете обрати спеціаліста на нашому сайті у рубриці «Склад ГО» та записатися на консультацію.

З повагою, Катерина Меркулова – психолог, гештальт-консультант.

20.05.2020