Запитання психологу

Добрий день. Почуваюсь досить паршиво, абсолютно нічого не хочеться, постійна апатія і втома навіть після 10-годинного сну. Все частіше ловлю себе на думці, що емоції, які я показую оточуючим не справжні. Мені 16, як саме можна звернутися до спеціаліста і чи варто взагалі?

Добрий день.

Оскільки Ви неповнолітня, то для звернення до спеціаліста Вам потрібно поговорити з батьками, розповісти про свої труднощі та попросити, щоб вони зв'язались з обраним Вами спеціалістом.
Якщо цей стан у Вас самостійно не минає, спричиняючи описані труднощі - варто звернутись за допомогою.

Серед спеціалістів нашого Центру з підлітками працюють Ковальчук Віта та Нестерак Анна. З контактами спеціалістів Ви можете ознайомитись на сторінці "ГО "Центр психології та психотерапії"".

З повагою, Анна Нестерак, психолог, гештальт-консультант.

31.10.2020

Добрий день.
Останній тиждень мене турбують неполадки в стосунках з хлопцем головним чином через те, що ситуація, через яку у нас стався конфлікт дурна і "проста", а вирішити через розмову ми її не змогли, швидше навпаки все погіршилось. Розкажу точніше:
Зараз ми в різних містах через карантин, але до цього моменту я приймала його прояви себе (він високої думки про себе), його поведінку, якщо були якісь спірні моменти, ми про них говорили і до чогось приходили, але от одну ситуацію не виходить вирішити досі і я у відчаї. Цей конфлікт стався 3 тижні тому через те, що він прагнув, щоб я йому допомогла, а я в кінцевому результаті цього не зробила. Але між його прагненням і моїм рішенням було ось що: він висловив своє прагнення не як прохання, не як пропозицію мені, а як вказівку і факт, що я маю зробити. На що я відповіла, щоб він попросив, а не поставив перед фактом. моя умова не була задоволена і після трьох нагадувань, тож я і не допомогла. Я ж навіть не натякала, а прямо казала: "попроси". Після цього ми не спілкувалися днів 10, коли я почула від нього " і взагалі-то я все ще ображений і чекаю вибачень ". Я була вражена, оскільки зовсім не відчувала себе винною, сказала, що є те, що і мене тоді не влаштовувало. Він вперся, що я відмовилась допомогти йому у важливу хвилину, я вперлася, що відмовлятись було ні від чого, бо не було пропозиції. З його погляду пропозиція була зроблена в шуточній формі, яку я сприйняла в штики (це була саме та вказівка), я пояснила що для мене значило "попросити" з надією, що він зрозуміє мене і те, як це випливає на ситуацію. (Розумієте тепер, яка ж дурна сварка?!..) Я розуміла, що йому просто хочеться відчути себе важливим і вибачилась, але не за те, що він хотів, а за ці свої "штики". І ніби це все підійшло до кінця, так, залишилось тільки почути і висновки від нього і все. Але я почула "вибачилась. добре.".... я була зла, яке "добре"?.. і пояснила, що тут варто було, щоб він щось сказав у відповідь і тема закрита. Тоді для мене знову був шок.. він пояснив своє добре так, немов він думав чи пробачити мене і вирішив, що варто.. тут зіграло оця його висока думка про себе. Тобто в результаті я не отримала ні розуміння про "попросити" від нього, а на додачу ще сумніви у своїй цінності і важливості в словах "я думав чи можу тебе вибачити"..
Тоді моє его (чи що там всередині) було задіто і я сказала, що мене вражає, як високо він здіймає свої інтереси над моїми.
Виявляється, він давно вже змирився зі всім і забив, а я все ще щось вигадую і "роздуваю кулю". Я відповіла "так скажи про це, навіщо щось з себе строїти?" Чесно, перечитуючи той діалог зараз, в цих словах я вже не бачу докору і обезцінення своїх дій, але тоді мене це також образило.. в сенсі "роздуваю"? я ж намагаюся зробити так, щоб усі непорозуміння вирішились і ми спокійно продовжили спілкування далі..
Усе закінчилося на його відповіді "я нічого не строїв, я в шоці, жах. " і на моїй "мені нема більше що сказати ".
Так детально я все описала, щоб кожен крок був зрозумілий, щоб було легше проаналізувати ситуацію і направити мене, що робити далі?
Ми знову мовчимо, з'являються вже думки "якщо не може вирішитись така дурня, то що ж буде при справжньому конфлікті , чи треба воно мені, чи не ставить він себе вище за мене, чи хоче взагалі зрозуміти і щось виправити, щоб було добре обом, чи треба мені робити знову перший крок і повертатися ще раз до цієї ситуації, його ж дратує, що я "ще щось вигадую" чи оце так і закінчилося все чи чекати щось від нього?".. Ці думки викликають у мене відчай, ніби я можу щось зробити, але мене стримує його оцінка моїх дій.
Я прошу від вас аналізу ситуації, прошу підказати може з його сторони як це все виглядає, як можна вплинути, що змінити, поради і все що захочете. Нереально вдячна вам за допомогу всім, хто цього потребує, дякую, що можна не мовчати..

Доброго дня.

Схоже у Ваших стосунках з'явилася недовіра з обох боків до надійності партнера. Не важливо, який саме привід, кожен з Вас хоче переконатися чи партнер буде надійним, якщо буде потрібна допомога.
Чи не буде себе так поводити, як інші важливі близькі, які колись робили боляче?

При зближенні завжди існує ризик у вразивий момент бути відкинутим, непочутим, неприйнятним... І не через злий намір партнера, а через його втому, зайнятість, перевантаження тощо.

Можливо, Ваш партнер колись у проханні про допомогу часто був, наприклад, висміяний/відкинутий /непочутий, тому йому страшно звертатися тепер до Вас саме з проханням. Це його болюче місце. А Вас, можливо, колись не просили важливі люди, а наказували/заставляли без збереження поваги. Тому у цьому місці Ви більш чутливі до форми звернення. Кожен з Вас тільки прагне захистити свої чутливі місця. Так пара потрапляє в свій "негативний цикл" взаємодії.

Для того щоб вийти з нього, спочатку важливо :
- Спробувати подивитися на партнера не як на ворога, а як на людину зі своїм травматичним досвідом.
- Говорити про свої почуття, а не звинувачувати його. (Коли ти говориш такі слова, я сприймаю це як вимогу і я починаю боятися, що ти мене більше не поважаєш/мої почуття тобі байдужі...).
- Спробувати прояснити його глибші мотиви. (Чому саме зараз ти так наполягав? Можливо, для тебе це було по якійсь причині дуже важливо, я б хотіла більше про це знати).

Але налагодження ситуації можливе тільки при бажанні обох партнерів і готовності відкриватися вразливими місцями.

Перший крок робить той, хто більш активний у стосунках і більш чутливий до втрати близькості. Це не значить, що інший менше страждає. У нього просто інша форма стратегії подолання дістресу від втрати надійної прихильності (відсторонення).І це його форма збереження стосунків.

Однак, у Вашому зверненні загальний опис, який не дає можливості зрозуміти за що саме йде боротьба у Ваших стосунках. Парна консультація допоможе розібратися як запускається "негативний цикл взаємодії" та навчитися нього виходити.

З повагою, психотерапевт Ольга Магеровська

27.10.2020

Добрий день. Останнім часом відчуваю себе дуже незрозуміло. Мені лише 16, але я не маю ніякого інтересу до будь-чого. Постійна апатія, пошуки сенсу, дивні думки. З’явилися проблеми зі сном, важко засинаю і важко просинаюсь, інколи сплю дуже неспокійно. Також помічаю що перетворююсь у своєрідного їжака, підсвідомо відштовхуючи від себе людей, навіть самих близьких. Постійно почуваю якусь незрозумілу тугу і здається ніби щось не так, ніби я не своєму місці. Намагаюсь уникати людей, дуже вимотуюсь емоційно від чиєїсь компанії. Також напружені стосунки не лише з оточуючими, але й з самою собою. Це триває ще з початку карантину, і якщо навесні в мене були проблеми з гормонами й ще можна було це якось пояснити, то зараз їх вже немає, але цей дивний стан залишився. Підкажіть будь ласка, що це може бути і чи варто звернутися за професійною допомогою? Просто інколи починаєш сумніватися, а раптом це ти сама себе накрутила і тепер сидиш в цьому болоті й проблеми твої надумані.

Доброго дня.

Оскільки описаний Вами стан триває уже близько півроку і самостійні спроби покращення ситуації не діють, все ж варто звернутись за професійною допомогою. Потрібно поговорити з батьками, їм про ці труднощі та попросити звернутись до спеціалістів.

Ви пишете про проблеми зі сном, перш за все потрібно налагодити саме сон. Коли наш організм недостатньо відпочиває, це може погіршувати не лише фізичний, але і психологічний стан.
Якщо власними зусиллями та іншими способами вчасно заснути і прокинутись не виходить, варто звернутись до сімейного лікаря. Лікар може більш детально оцінити Ваші скарги, врахувати попереднє лікування гормональних проблем та виписати необхідні ліки для нормалізації сну та стану, перенаправити до вузьких спеціалістів.

Щодо інших труднощів, які Ви описуєте (апатія, пошук сенсу, дивні думки, неспокій, уникнення контакту з іншими, туга, відчуття “не на своєму місці”, напружені стосунки з собою), то з ними можна звернутись до спеціалістів нашого Центру.

Карантин та проблеми з гормонами могли стати провокуючими факторами для погіршення Вашого стану, а тому варто шукати підтримку та допомогу, не залишатись з цим на самоті.

З найкращими побажаннями, Анна Нестерак - підлітковий та дорослий психолог.

20.10.2020

Добрий день.Порадьте до якого спеціаліста краще звернутися .Втрата смаку до життя , апатія , стресовий стан, інколи запой. Жінка 42 роки.
Потрібен хороший психолог.

Доброго дня! Ви можете обрати спеціаліста в розділі "Склад ГО", ознайомитися з анкетами та задати питання особисто психологу за номером, вказаним в анкеті.

18.10.2020

Добрий день. Я заміжня, маю чоловіка і двоє дітей. Але от якось йдучи на роботу познайомилася із одним чоловіком, ми розговорилася. І тепер він не виходить із моєї голови. Не можу думати про нього. Хоч я і не думаю чоловікові зраджувати, але це після одруження перший раз зі мною відбулося щоб я так про когось думала.

Доброго дня.

Мати симпатію до іншого чоловіка нормально. У сімейних стосунках, довжиною у життя, партнери бувають перегружені побутовими, батьківськими або іншими обов'язками. Виховання двох дітей - це не проста справа. Часу та бажання не вистачає на підтримання "вогнику" романтичних стосунків у подружній парі.

Також, чим для нас ближчий партнер, тим болючіше він випадково потрапляє у наш травматичний досвід, який був отриманий з іншими людьми. Можуть накопичуватися образи, втрачатися відчуття колишньої близькості та бажаності. Пари формують комплекс сталих звичних реакцій один на одного і втрачається новизна сприйняття коханого. Далі ці реакції формують негативний цикл взаємодії, що переживається як біг по колу.

Ваше захоплення може свідчити про дефіцити в емоційній сфері вашої пари. Можливо, Ви колись змирилися, що достукатися до чоловіка не вийде, а так хотілося відчувати взаємність, прийняття та цінність.

Платонічна закоханість в іншого чоловіка, як спосіб переживання відчаю та безпечного задоволення свого голоду у близькості, прийнятті та взаємності. Така ситуація може стати точкою для зупинки і переосмислення сьогоднішніх Ваших бажань у відносинах.

За чим Ви сумуєте? Чого зараз не вистачає для надхнення? Які Ваші дії та чоловіка дали можливість повернути пристрасть, якщо була напочатку, або пережити її вперше? Чи можете Ви ділитися таким з чоловіком без страху бути засудженою або непочутою?

Якщо розмова на одиниці виходить не дуже, можна звернутися на парну консультацію. Фахівець допоможе у безпечній атмосфері спробувати торкатися до глибоких емоцій, усвідомлювати важливі потреби, які поки залишаються нереалізованими та знаходити нові стратегії поведінки у парі для їх взаємного задоволення.

З повагою, Ольга Магеровська - психолог, гештальт-терапевт.

18.10.2020