Запитання психологу

Доброго дня. Чи у Вас якісь анонімні чи індивідуальні тестування/консультації /діагностика психічних синдромів і т д. Працювала з психіатром, результат тестування виявив патологію.Чи можливо проконсультуватись у Вас? І /або якщо діагноз підтвердиться чи виявиться щось інше це вплине якось на працевлаштування, поїздки за кордон чи теперішнє місце роботи та оточення? Заздалегідь дякую за відповідь!

Доброго дня. Наш Центр не є медичною установою, це громадська організація, членами якої є психологи. Відповідно, медичних карток ми не заводимо. Нажаль, Ви не написали діагноз і ми не можемо зрозуміти свої компетенції для діагностики. Якість тести може проводити психолог, якісь - психіатр чи невропатолог.

Ви можете звернутися напряму до обраного спеціаліста (розділ " Наш колектив"), записатися та проконсультуватися в індивідуальному порядку і розповісти про результати тестування в психіатра. При потребі, психолог Вас направить на додаткове медичне обстеження до психіатра чи невропатолога. Також, Ви нічого не написали про те, що Вас турбує і з чим першочергово звернулися до психіатра, тому це тільки припущення.

З повагою, Віта Ковальчук - психолог, гештальт-терапевт

25.05.2020

Доброго вечора. Хотіла взнати скільки коштує ваша консультація?
Мені 31 рік. Звати Дарина. Останнім часом майже не виходжу з депресій. Постійні сварки з мамою, на основі моєї не довіри до неї, не можу зрозуміти чому вона виникла. Я боюся, що можу залишитися сама, так як мене постійно кидають, зраджують або інше. Так, як довіри ні до кого не має, я не можу знайомитися з протилежною статтю. І навіть не хочу.
Кар"єри не має, постійно "пригаю" з одного місця на інше (більше 2 років не робила ні де). Постійно зраджують люди, яких я вважала друзями. Тому залишилось двоє, але так, як в них свої вже сім"ї, розумію, що я відстаю від них. Лякає те, що не можу побороти свій страх, що мене знову кинуть або зрадять.
На разі "загнана в куток", бо розумію, що треба мінятися, але якщо я поміняюсь, то боюся, що то вже буду не я. А хужий варіант мене. Я дійсно не знаю, що робити далі і як мені вибратись на верх... Буду вдячна за підказку.

Доброго дня, Дарино.

Зі звернення стає помітною Ваша потреба обов'язково перебувати з кимось та відношення до себе як до об' єкту стосунків. Дуже схоже на Тривожний тип прихильності. Ознаками якого є:

- складність говорити про свої потреби, погодження на дії проти себе,
- не бажання розчаровувати інших,
- страх бути відкинутим, якщо розповісти про свої справжні почуття,
- віддавання контролю за себе в руки іншого,
- недовіра партнеру,
- стійке негативне бачення себе,
- стабільне відчуття своєї дефектності, некомпетентності, покарання себе та усамітнення.

Саме ці ознаки призводять до відсутності контакту з власними потребами та до затяжних депресивних станів.

Нажаль, мало інформації про Вашу історію, аналіз якої дав краще зрозуміти чому саме зараз складно формувати надійну прихильність у стосунках, але це можна дослідити та переформувати у тривалій психотерапії. Також, можливо, неусвідомлені образи на маму не дають можливість ій довіряти і у Вас дійсно були колись підстави для такої недовіри. Та у віці 31 років мамі вже варто перестати бути найважливішою людиною у світі доньки, тому напруження у Ваших стосунка може свідчити про наближення часу віддалення. Страх змін може також свідчити, що глибоко у душі Ви цього прагнете, але звичне сприйняття себе та небезпечності світу не дає шансу ризикувати. Саме формування надійного тривалого альянсу з психотерапевтом дозволить Вам розширити свій світогляд, "відігріти" давні травми, знайти ресурси та навчитися оператися для початку на себе, а потім на інших.

За інформацією щодо особливостей роботи з психотерапевтом варто звернутися до того, якого Ви вподобаєте. У розділі "Наш колектив" Ви зможете ознайомитися з резюме спеціалістів та обрати для себе підходящого.

Психолог, психотерапевт Магеровська Ольга.

25.05.2020

Доброго дня!
Зустрічалась з хлопцем 2,5 роки.
У нас було багато злагоди та взаєморозуміння, рідко конфліктували, у нього були недоліки, але їх приймала.
Але близько року тому випадково знайшла в будинку пусті пляшки з під алкоголю, які були заховані від мене і так я дізналась що хлопець має залежність. Проте, він до останнього не зізнавався в цьому, але я почала більш уважно придивлятись до нього і все таки змогла переконатись в тому, що він випиває.
Далі був рік, протягом якого я вагалась і сумнівалась, чи дійсно варто виходити заміж за цю людину.
Протягом цього року уже помічала час від часу його стан на підпитку.
Приблизно три місяці тому, коли я в черговий раз побачила що він пив алкоголь, і знову не зізнався в цьому-я не витримала і сказала що наші стосунки закінчено.
Близько місяця він діставав мене дзвінками і проханням повернутись та клявся змінити своє ставлення до алкоголю(ця клятва була не вперше, він її не дотримувався).
Мені було боляче це слухати, адже я кохала людину, але очевидно бачила що майбутнього у стосунків немає і я лиш витрачаю свій час на нього і вчинила дуже несправедливо до нього та просто наговорила дуже неприємних речей, щоб він остаточно перестав мене діставати. І він образився та перестав.

Зараз мені дуже важко. Соромно за гидоту яку я наговорила, часто думаю про те, що могла б допомогти людині із залежністю та згадую лише хороші моменти. Сумую за людиною.

Тиждень тому дзвонила колишньому і він був налаштований агресивно стосовно мене та дуже ображений за ті слова, що були мною сказані, не захотів слухати мого вибачення за ці слова.
Сказав що якщо в нього була залежність то винна в ній я.

Підскажіть, як пробачити себе та рухатись далі?
Чи правильно я вчинила?
Не хочу нових стосунків, весь час думаю про колишнього, не можу пробачити собі ту гидоту, яку наговорила
Дякую.

Доброго дня.

Читаючи Вашу історію я була збентежена Вашою витримкою і терпінням так довго спостерігати за партнером протягом цілого року. Такий термін для мене свідчить про щире бажання дати шанс стосункам. Але так буває, що доводиться приймати рішення щодо розриву "токсичних" відносин, обераючи своє благополуччя.

Дійсно, перебувати у стосунках з людиною, яка має хімічну залежність непросто. Фактично це життя часто в невизначеності коли зірветься, в "емоційних качелях", в постійній надії, що це припиниться. Ілюзія про спасти ближнього манить ідеєю благородства, але реальність життя в такій системі сповнена болючих переживань. В силу того, як переживаєте провину за сказані з опалу слова, Ви достатньо відповідальна людина і готові взяти відповідальність ще за когось. Але парадокс у тому, що саме така відповідальність за іншого не дає тому іншому можливості стати відповідальним за себе.

Поспостерігайте за собою: що саме манить Вас у співзалежних стосунках? Чи були у Вас в родині залежні? При чиїх звинуваченнях Ви втрачали відчуття своєї реальності та починали вірити в іншу?
А судячи з вказаних термінів Ви ще знаходитеся у процесі горювання втрати важливих відносин. І, схоже, на етапі "торгу". Про це свідчить питання: чи вірно я все зробила? Процес переживання горя схожий на "американські гірки". Тому може змінюватися відношення до ситуації та здаватися, що Ви обрали не те. І Вас ще чекають наступні емоційні періоди: депресивний, випробувальний, прийняття.

Для переживання розриву з самоспівчуттям та відновлення власної цінності після токсичних стосунків Вам може допомогти психолог або психотерапевт.

Гештальт-терапевт Магеровська Ольга

25.05.2020

Доброго дня. Підкажіть, будь ласка, дитині 7 років. Закінчує перший клас. Справляється досить добре. Але хвилює поведінка: дуже емоційна реакція на все, на будь-яку зауваження сльози. До 3-х років дитина нідо кого не йшла і боялася дітей. Зараз навпаки занадто контактна-всі друзі і всіх обняти. Боїться голосних звуків (раніше плакала, тепер закриває вушка і втікає від головної музики, плачу меншої дитини). Проблеми з їжею- не хоче кусати, їсть не всі продукти. Коли радіє, то з'являються нав'язливі рухи. Були в психолога перед школою- проблем не побачили, хоча я розповідала. Підкажіть, будь ласка, що роботи і до кого звернутися для консультації. Дякую

Доброго дня.

Вам потрібно звернутися за консультацією до невролога та зробити енцефолограму. Ця процедура підтвердить/заперечить наявність нав'язливих рухів та їх природу (психологічна, неврологічна).

Далі можна звертатися на діагностику та працювати з дитячим психологом. В нашому центрі можна звернутися до Віти Ковальчук (дитячий психолог, гештальт-терапевт). Контакти є в анкеті, розділ "Наш колектив".

25.05.2020

Доброго дня！Як розмовляти з онкохворими,які запитання можна ставити？І як вони реагують на психологічну допомогу？

Доброго дня!

Онкохворий - це, перш за все людина, яка захворіла. І людину можна запитати: про що вона хоче говорити, а про що ні.

Важливо, щоб була можливість вільно розмовляти, щоб хвороба не викликала страх та неможливість задати питання. І це залежить від співрозмовника також. Можливо, більш страшно як раз йому і ніяковіння є у нього. І знову ж таки, найкращим є пряме звернення: "я хочу тебе підтримати, але не знаю як", "я боюсь тебе запитати" та інші.

Про бажання отримати психологічну допомогу - все індивідуально. Залежить від особистості (не всі ходять до психолога), від стадії захворювання, від періоду хвороби. Також, можна запропонувати звернутися за психологічною підтримкою, але приймати рішення буде сама людина. Також, зверну увагу, що така допомогаможе знадобитися близьким онкохворого, тому що це складний період і в їхньому житті.

З повагою, психолог, гештальт-терапевт - Віта Ковальчук

25.05.2020

Додати запитання