Perfekt

Perfekt

Слово «перфекціонізм» дуже тісно ввійшло в наш вжиток. Сучасні цінності – високі результати, прагматичність, вимогливість до себе. Тому люди, які мають в собі такі особистісні риси, цінуються роботодавцями та колегами. Їх видає надійність, працелюбність, наполегливість, гіпервідповідальність.  Проте чи дійсно так добре бути перфекціоністом?

 

Дитинство.

Батьки проявляли до таких дітей непомірно великі вимоги. І не тільки. Їх дуже мало підтримували і визнавали. Багато критики, зауважень… Любов батьків завжди залежала від результату, її треба було заслужити. В такій ситуації дитина прагне бути кращою, бездоганною, досконалою. І в неї є надія на те, що тоді батьки полюблять і приймуть нарешті. Дитина виростає, а звички, патерни поведінки, які сформували характер, залишаються. Також, якщо дитина чує багато критики стосовно свого тіла чи зауважень про фігуру, то, звісно, найперше вона буде спрямовувати свої досягнення і результати в сферу ваги і «покращення» тіла.

Чим менше було уваги і турботи про емоції у молодшому віці, тим більш патологічний прояв перфекціонізму розквітне у дорослої людини.

 

Доросле життя.

Відповідальність стає способом не просто вільно жити, вона є контролем, страхом помилки і збільшується до величезних масштабів. Перфекціоністи відрізняються надзвичайною впертістю в досягненні поставлених завдань, недовірою до своїх емоцій і відчуженням від них, намагаються зайняти безпечну і вигідну для інших людей позицію, бояться, що інші люди «здогадаються», які вони є насправді. Насправді емоції вони відчувають різні, швидше за все – це відчуження від себе переживання покинутості, безпомічності і беззахисності, пережиті у дитинстві. І прагнення захиститися від цього всього підвищеною діяльністю і високими результатами.

Окреме місце в житті перфекціоніста займають ідеальні образи – себе та інших людей. Це також може стосуватися і тіла чи фігури: як виглядати, як одягатися, щоб все було бездоганно. Якщо ж поки це не так – посилені тренування, програми схуднення, дієти, косметологічні процедури. Іноді це шкодить психічному здоров’ю і на цьому фоні розвиваються порушення харчової поведінки, які не так легко коригувати.

Перфекціоністи, які ліплять свої ідеальні образи, – не обов’язково виглядають дуже стрункими чи мають низьку вагу. Вага тіла як і образ – може бути практично будь-яким, адже це передусім внутрішня, особистісна характеристика.

 

Способи корекції і ресурси.

Люди, що прагнуть бути досконалими, не самі вибирають це. Вони тільки так уміють і можуть. Такий спосіб життя призводить до емоційного виснаження, синдрому емоційного вигорання, різних розладів адаптації, депресій. Для того, щоб були доступні інші варіанти поведінки,  потрібні достатні внутрішні ресурси, які необхідно розвинути: толерантність до власних помилок і невдач, достатня довіра до інших людей, здатність відчувати підтримку у близьких стосунках, збільшення цінності власних емоцій, внесення своїх переживань у контекст свого життя і стосунків, навички турботи про себе, роз’єднання своєї особистісної цінності та цінності результатів своєї роботи та інші.

Ці ресурси краще нарощувати разом із фахівцем-психологом, психотерапевтом під час індивідуальної роботи. Якщо ж допомога потрібна і  при порушеннях харчування, то у спеціаліста повинна бути відповідна кваліфікація (спеціалізація).

Ольга Лазаренко,

психолог, к. пс. наук, спеціаліст по роботі з порушеннями харчової поведінки,

 

член Асоціації лікарів та психологів «Розлади харчової поведінки: терапія і превенція», член «Центру психологічної освіти та підвищення кваліфікації», співзасновник «Центру психології та психотерапії».

тел: +380994847704; olgalaz@inbox.ru